Придумать короткий рассказ про вымышленного героя, который нарушал нарушал все правила поведения и позволял себе все, с моралью

Жил-да-был руслан. у него было плохо поведение он на всех плювался харкался и вёл себя плохо. учился он хорошо. маме и папе он не и был не послушный. в школе все на него жаловались и его за это ругали. но когда он повзраслел стал вести себя. дети в классе привыкли всё на него наговаривать а теперь не на кого. мораль: надо всегда вести себя хорошо. чтобы с тобой все общались.

роман д.свіфта "мандри гулівера"   це твір-пародія на ійську монархію. тому він   містить у собі різні засоби комічного. 

іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.

гумор – відображення смішного   в доброзичливому, жартівливому тоні.

"'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити   його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".

  "імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор.   хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом". 

"імператор вигадав собі дуже оригінальну розвагу. він попросив мене стати і якнайширше розставити потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. в параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. і, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".

" може нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою  тремексенів і слемексенів,  від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".

антиох дмитриевич кантемир (1708- 1744) был убежденным сторонником просвещенной монархии и теории «естественного права», т. е. равных прав людей перед законом, полученных при рождении человека. свои взгляды он высказывал в произведениях разных жанров, главным из которых была сатира, т. е. развернутое стихотворение обличительного содержания. он обличает невежество представителей разных слоев общества, начиная от безграмотного помещика до одного из высших церковных иерархов, противников петровских преобразований, мечтающих повернуть вспять развитие страны («на хулящих учение. к уму своему»). теория «естественного права» защищается им в сатире «филарет и евгений. на зависть и гордость дворян злонравных», в которой обличению подвергаются дворяне, кичащиеся своей родословной, заслугами предков перед отечеством, но проводящие сами свою жизнь в праздности и погоне за собственными удовольствиями, с презрением относящиеся к крестьянам и выходцам из незнатных родов. значительную роль в творчестве кантемира играет сатира «о воспитании. к князю никите юрьевичу трубецкому», в которой поэт утверждал, что характер человека не зависит от природы, его формирует воспитание. велика ответственность родителей за воспитание своих детей. нельзя при этом забывать, что «пример наставления всякого сильнее». основную воспитания кантемир видел в том: чтобы сердце, страсти изгнав, младенчее зрело в добрых нравах утвердить, чтоб через то полезен сын твой был отечеству, меж людьми любезен и всегда желателен: к тому все науки концу и искусства все должны подать руки. как видим, кантемир выражает взгляды, близкие и другим писателям-классицистам. в. белинский высоко оценивал эту сатиру и рекомендовал заучивать ее наизусть всем вступающим в брак. в других сатирах высмеиваются такие пороки, как наглость, страсть к сплетням. интересен образ временщика в пятой сатире. свои эстетические взгляды кантемир высказал в сатире, названной им «о опасности сатирических сочинений. к музе своей». основной принцип сатиры он формулирует афористично: «смеюсь в стихах, а в сердце о злонравных плачу». несмотря на то что сатиры вызывают раздражение в обществе и угрозы благополучию автора (и этому есть подтверждение в биографии кантемира), он заявляет, что никогда не прекратит рабо ту в этом жанре, потому что пишет «по должности гражданина».