Укажите название средства изображения внутреннего мира героя: «какая тут возня! — думал обломов, вглядываясь в эту суету и вслушиваясь в мелкий шум природы. — а снаружи так все тихо, »

Події, відтворені в "Айвенго", відбуваються наприкінці XII століття, коли Англією правив король Річард Левове Серце. Конфлікт твору зводиться до боротьби бунтівної феодальної верхівки, що була зацікавлена в збереженні феодальної роздробленості країни, проти королівської влади, що втілювала собою ідею централізованої держави. Автор показує, що симпатії народу - на боці короля. Річард Левове Серце йде на штурм замку Фрон де Бефа поряд із стрільцями Робіна Гуда. Цьому епізоду письменник надає символічного значення.

Вальтер Скотт майстерно відтворює також національний конфлікт. На початок дії твору минуло понад сто років з часу завоювання Англії норманами. Серед вільнолюбних саксів жило прагнення до національної незалежності. Вальтер Скотт надав цьому конфлікту великої гостроти, показавши насамперед ненависть простого народу до норманських феодалів.

Більшості героїв з народу властиве прагнення до волі, готовність боротися за своє право бути незалежною людиною. Таким є свинопас Седрика Гурт, такими є і стрільці Робіна Гуда, який виступає в романі під іменем Локслі.

Кошка Ася была любимицей детей. Когда в доме появилась новая игрушка — маленькая заводная кошечка, — всё поменялось. Новенькая полюбилась детям, и они постоянно играли с ней.

Аська оставалась в стороне, она огорчалась, наблюдая за весёлыми играми детей и заводной игрушечной кошки.

Вскоре всё изменилось. Настоящая кошка перестала грустить и обижаться. Ася вспомнила золотые слова: «Нечего дуться, как мышь на крупу».

«Я, что, — мышь, которая дуется на крупу? Нет. Я — кошка. А обижаться глупо».

Наутро кошка Ася весело играла вместе со всеми.

Мудрыми говорится, что не так виноват обидчик, как тот, который подпускает обиду. Обила, как пилюля, ее можно выплюнуть, проглотить и разжевать. В последнем случае она ещё горче. Но какой бы горькой не была обида, не дадим ей доминировать. И к тому же, учтем тот факт, что обида в определенной мере относится и к самому говорящему.