Сообщение про ге́нрика и́бсена !

Шановний Олександре Гаврош!

Нещодавно я прочитала Вашу книгу «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу». Хочу подякувати Вам за цікаву і змістовну розповідь про відому людину мого краю – Івана Фірцака.

Я дізналася, що Іван народився у звичайній сім‘ї і не здогадувався про свою силу. У творі мене найбільше вразило те, як Іван переборює свої життєві труднощі.

У книзі мені зустрілися багато персонажів, з якими Івана звела доля: пан Кривальський, Маруська, Міх, агент Фікс, мадам Бухенбах та інші. Та мені хочеться порівняти Івана з Велетом та Міхаїлом Голим.

Велет – це шахрай, який дуже уміло використовував свою силу на те, щоб змусити людей бути у відчаї і дати йому гроші. А от Іван свою силу використовував в добрих намірах для людей.

Дякую Вам, авторе, за прекрасну українську книжку, яка познайомила мене із неймовірними пригодами силача Закарпаття. Ілюстрації у творі до мені краще побачити зміст тексту.

Сподіваюсь, що видавництво Старого Лева надрукує ще багато Ваших цікавих книжок про забутих людей минулого

Объяснение:19 столетие принято называть “золотым веком” русской литературы. Произведения, которые заслуженно считаются классикой, остаются актуальными по сей день. Девятнадцатый век – это пора А. Пушкина, А. Грибоедова, В. Жуковского, М. Лермонтова, Н. Гоголя и других талантливых, вернее, одаренных мастеров слова.

Литературное произведение не ставило себе задачу развлечь читателя. Главным было то, чтобы литературная работа заставила задуматься, переосмыслить себя и посмотреть на жизнь вокруг под другим углом.

“Горе от ума” – нестареющее произведение Александра Грибоедова. В нем противопоставляется век нынешний, прогрессивный, с веком минувшим, отсталым и заскорузлым. В комедии лоб в лоб сталкиваются нравы светского московского общества и “сумасшедшего” Чацкого. Праздность, невежество и чинопочитание – вот что высмеивает Грибоедов в своем произведении.

Однако не всем дано быть людьми великими, которые не боятся выступить против всей московской элиты. Есть и люди маленькие. Наподобие Акакия Акакиевича Башмачкина из гоголевской “Шинели”. Проблема маленького человека и его становления в обществе остро стояла в русской литературе 19 века.

Литература стала зеркалом общества. С ее люди могли рассмотреть себя же без лишних прикрас и обратить внимание на те проблемы, которые красной нитью проходили сквозь все общество. Литература была призвана излечить социум от тех проблем, которые казались незаметными.