Смешной случай из вашей жизни надо только нормальный не анекдот

Вспомнила еще один случай, ну это так, просто маленькое происшествие. готовилась я сдавать последний экзамен, за которым следовала защита дипломной. полночи повторяла "пройденное" мною за два дня, полночи распихивала в укромные места шпаргалки, успела перед тем, как лечь, накрутить волосы на бигуди. утром, невыспавшаяся, чумная, быстро повертелась перед зеркалом и побежала на экзамен, то есть поехала на автобусе. замечаю повышенное внимание пассажиров, гордо отворачиваюсь . приезжаю , захожу в аудиторию, беру билет, сажусь . подходит ко мне наш декан(я уже думаю, все, запоролась: я за секунду до этого формулу со шпаргалки скатывала), а он , мило улыбаясь, шепчет мне на ухо: интересное у вас украшение в волосах; и подмигивает. я думаю, совсем что ли рехнулся,старый и провожу рукой по волосам, а там - две бигудюшки, которые я впопыхах снять забыла

Объяснение:

Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.

Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.

Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".

Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.

Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.

У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.

Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.

У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.

Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.

Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".

Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.

І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.

много лет. Однажды король со своей некрасивой женой отправился на бал и встретил там юную графиню, красоты неописуемой. Решил король завести с ней легкий роман. Но его жена, как была умницей, так и осталась: сразу заметила, что король удумал неладное.

Решила она поговорить с девушкой, объяснила ей, что жена у короля уже есть, дети есть, а суровая участь любовницы не подходит для такой красавицы, как она.

Подумала, подумала молодая графиня, вспомнила своего прекрасного кузена, оставленного в поместье и ночью украдкой уехала из дворца.

Погоревал король пару дней, да и забыл свое увлечение. Все-таки королева его - умная женщина, хоть и не красавица.