Кто из перечисленных не был поэтом : барто , маршак, чуковский, носов

Носов,ибо он писал повести и рассказы: )

Носов, кажется если я не ошиблась)

Остеприимность (богатыри были рады тому, что их посетил гость, пусть даже без спроса); уважение к чужому труду (братья нарекли царевну "сестрицей", отдавая ей дань за то, что она сделала для них); дружность (они всегда держались вместе, бок о бок); бесконфликтность (богатыри не стали спорить или бороться друг с другом, чтобы выяснить, кому должна достаться царевна, а пришли спрашивать об этом ее. тут же можно отметить следующее качество - уважение к женщине); смиренность (братья достойно восприняли информацию о том, что у царевны уже есть жених, поэтому никто их них не станет ее мужем); чуткость (так, они сразу поняли, что собака не просто забавляется, а хочет донести до богатырей важную информацию); способность любить (богатыри любили царевну и с горечью пережили ее погибель).

Історичний шлях народу, як правило, починається з фантастичних переказів героїчних міфів, красивих легенд. У цих творах завжди є приховане зерно історичної дійсності, і це зерно завжди оздоблене фантазією оповідачів.

Уже в першому тисячолітті до нашої ери давні греки слухали віршовані оповідки про Троянську війну та про пригоди велемудрого Одіссея. Учені довгий час уважали події, про які розповідають епічні поеми "Іліада" та "Одіссея", більш міфічними, ніж історичними. Авторство цих поем приписували давньому народному співцю Гомеру. Але в сімдесятих роках XIX століття археолог Шліман розкопав на узбережжі Егейського моря ту саму Трою, про облогу якої розповідається в "Іліаді".

Якщо вірити Гомерові, війна між ахейцями та троянцями спричинилася внаслідок викрадення троянським царевичем Парісом славетної красуні Єлени, дружини спартанського царя Менелая. Ця подія сталася не без до верховного олімпійського бога Зевса, котрий пхукав привід утягти людей до винищувальної війни. У своєму творі Гомер не тільки розповідає про подальший розвиток подій, а й описує приклади незрівнянної мужності та відваги, що їх проявили кращі герої Еллади.

Описуючи бойові сутички, автор неодноразово підкреслює самовідданість улюбленців народу Ахілла та Гектора. Саме ці воїни є уособленням ідеалу людини, чоловіка, героя. Наче страшний буревій, лютував Гектор, закликаючи троянців мерщій здолати рів. Герою було подано віщий знак — він побачив подряпану до крові змію, яка вкусила в груди орла. Але Гектор, не шкодуючи власного життя, разом зі своїми воїнами трощив вежі, розбивав бійниці, видирав із землі міцні палі, що на них тримався весь кріпосний вал. І саме Гектор першим прорвався крізь ахейський вал, здобувши найвищої слави.