Как относится автор к птице пиковой ? как он ее называет? , !

Сюжет пиковой .  ход повествовательных событий ясен. по подробному изучению эпизодов видно, как сначала германн узнает о трех картах, которые выигрывают. он начинает обдумывать насколько реальна эта . может быть такие карты существуют? эта мысль затмевает все остальные. германн, как человек расчетливый, постепенно идет к своей цели, обдумав прежде возможные варианты перехода тайны к нему. герой настойчиво добивается внимания воспитанницы, даже влюбляется в нее. вторая впоследствии дает ему план дома. уже здесь германн встречается с графиней. но она не говорит ему эти три верные карты. потом старуха приходит, словно в воображении героя к нему самому, и говорит тайну. затем читателям представляется карточная игра германна, с которой все и началось, в которой он, в конце концов, проигрывает, из-за того, что ошибочно принял за туза. 

Александр Иванович Куприн родился 26 августа (7 сентября) 1870 года в уездном городе Наровчате (сейчас Пензенская область) в семье чиновника, потомственного дворянина Ивана Ивановича Куприна (1834—1871), умершего через год после рождения сына. Мать — Любовь Алексеевна (1838—1910), урождённая Кулунчакова, происходила из рода татарских князей. После смерти мужа она переехала в Москву, где ранние годы и отрочество будущего писателя. В шесть лет мальчик был отдан в Московскую Разумовскую школу, откуда вышел в 1880 году. В том же году поступил во Вторую Московскую военную гимназию.

протиборство добра й зла триває споконвіку. воно триватиме, мабуть, вічно. це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, бог та диявол, істина й облуда тощо. важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.

для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.

народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. в той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.

одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.

тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. стаючи на сторону добра, ми ємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.