Ответьте , вопросы по повести "детство" толстой: 1)почему николенька в своем горе пришел к наталье савишне? 2) почему потрясение не изменяет привычек натальи савишны? 3) почему горе никогда не убивает? прав ли толстой? о чем свидетельствует дальнейшая судьба натальи савишны? 4)почему наталья савишна умерла без сожаления и страха? 5) почему со смертью матери кончилось детство николеньки? ответы дайте подробные….

1.она единственная кто понимал его 2.эта женщина была доброй и отзывчивой 3.толстой прав горе не может убить ведь из каждой ситуации можно найти выход 4.она не боялась смерти и перед смертью она попросила у всех прощения и ее душа была чиста 5.мама ласкала и любила его отец конечно тоже любил но не показывал этого

Образ дон кіхота — прояв кращих намірів і прагнень людини(за романом мігеля сервантеса "премудрий гідальго дон кіхот з ламанчі")лицарський роман в іспанії xvi століття переживав своє друге народження. сервантес вирішив написати пародію на лицарський роман, перетворивши чарівне романтичне середовище на повсякденне життя іспанії початку xvii століття. усе, що було у лицарському романі розкішним та захоплюючим, у романі сервантеса стає вбогим та безглуздим.головною прикрасою лицарського роману завжди був молодий лицар, гарний, сильний, закоханий, який мужньо боровся з ворогами, чарівниками та велетнями. у романі сервантеса його місце займає зубожілий провінційний гідальго алонсо кехано, усе майно якого було у "родовому списі, старезному щиті, охлялій шкапі та борзому собаці". цей гідальго не здатного роду, не молодий і не привабливий. проте, начитавшись лицарських романів, він вирішив стати мандрівним лицарем та здійснити великі подвиги. алонео кехано назвався гучним ім'ям дон кіхота з ламанчі, вбрався у лицарське вбрання, обрав собі серця та вирушив на пошуки пригод. лицарська зброя його була іржавою, а володаркою серця — сільська дівчина, яку дон кіхот називав дульцінеєю тобоською."подвиги" дон кіхота, який бачив світ очима лицарських романів, кумедні. звичайна домівка уявлялася йому палацом з чотирма вежами, повії — чарівними володарками замку, тодедські торговці — подорожуючими лицарями, вітряки — велетнями.поступово сервантес націляє дон кіхота не тільки кумедними, але й високими душевними якостями. його герой відчув поетичність чарівної історії лицаря озера, яка багатьох дратувала. божевілля дон кіхота являло собою виклик світові, позбавленому поетичного натхнення. дульцінея тобоська існувала лише в уяві фантазера з ламанчі, але вигадати її міг лише той, хто поетизував жінку, для кого кохана, навіть сільська дівчина, була чарівною принцесою. дон кіхот полюбляв слухати пісні та вірші, знав багато старовинних романсів і сам писав вірші.але дон кіхот не тільки поет, він благородний мислитель, людина великого розуму. недаремно усіх так вразила промова дон кіхота про військові справи та вченість. він говорить про усі тяготи військового життя, про жебрацьке існування солдат. мета військового мистецтва, за словами дон кіхота — "мир, а мир є найвищим земним благом".герої лицарських романів дон кіхоту своєю активністю. вони уявлялися йому апостолами справедливості, а насправді були шукачами слави. дон кіхот також мріяв зробити своє ім'я безсмертним. проте, він усі свої сили ладен віддати тим, хто потребує . герой воює не для себе, а задля суспільного блага. дон кіхот вірою і правдою служив своїй мрії.роман сервантеса "дон кіхот" давно вже зробився безсмертним твором світової літератури. він і досі є актуальним, адже кожен історичний період має своїх героїв.

с конца 1811 года началось усиленное вооружение и сил западной европы, и в 1812 году миллионы людей, считая тех, которые перевозили и кормили армию, двинулись с запада на восток, к границам россии, к которым точно так же с 11-го года стягивались силы россии. «для нас не понятно, чтобы миллионы людей-христиан убивали и мучили друг друга, потому что наполеон был властолюбив, александр тверд, политика хитра, а герцог ольденбургский обижен. нельзя понять, какую связь имеют эти обстоятельства с самым фактом убийства и насилия; почему вследствие того, что герцог обижен, тысячи людей с другого края европы убивали и разоряли людей смоленской и московской губерний и были убиваемы ими». для начала войны было недостаточно воли наполеона и александра, «необходимо было совпадение бесчисленных обстоятельств, без одного из которых событие не могло бы совершиться». «царь - есть раб . , то есть бессознательная, общая, роевая жизнь человечества всякой минутой жизни царей пользуется для себя, как орудием, для своих целей». наполеон находится во главе своей армии, и, где бы он ни появлялся, его встречают восторженными криками. «но крики эти, сопутствующие ему везде, тяготили его и отвлекали от военной заботы, охватившей его с того времени, как он присоединился к войску». наполеон привык, что «присутствие его на всех концах мира, от африки до степей московии, одинаково поражает и повергает людей в безумие самозабвения».  император уже более месяца живет в вильне, делая смотры и маневры. о