Назовите способы передачи разговорной речи в комедии ревизор

С  комических ситуаций. пример ложь "ревизора"

1) есть в этой  сказки эпитеты? 2) есть в этой сказки метафоры? 3) какие главные герои в этой сказки? 4)имена и фамилии каких жителей вятки вы назовёте в своём рассказе? 5)перечисли имена известных жителей вятки 6)соотнеси названия улиц с современыми названиями? 7) ли названия улиц   с нашими? 8) какие термины были сложные в этой сказки? 9)что такое архетиктурный памятник? 10) что такое   регулярный план города? 11)что такое классицизм? 12)что случилось в   1780г ? 13 что случилось в 1784г.? 14) что случилост в 1917г.? 15)где родился сатыков? 16)куда поступил салтыков   после первоначального обучения? 17) какая традиция существовала в лицее? 18)где и каким произведением дебютировал салтыков? 19)в каком журнале салтыков опублировал свои лицейские сихотворения? 20)когда состоялось веньчание свадьбы салтынского? 21)какое имя получил вятка в произведение салтынского? 6 и 7 вопрос одиннаковый поэтому я сделала 21 вопрос))

Янародився та живу в україні, це моя батьківщина, мій улюблений куточок землі. я дуже люблю мальовничу українську природу. безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. в усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. хоч, я впевнений, на землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. і я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. мій рідний край – це мова, пісні, книжки. це знайомі з дитинства казкові герої. це найперші спогади про власне життя. на мою думку, втратити все це – величезне горе. згадуючи про людей, яким доводилося залишати батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. а ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… усі ми на землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. ми маємо поважати одне одного. я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.