Художественая идея стихотворения "мне голос был." анна андреевна ахматова

Стоит девушка в военной форме  а её зовёт как  бы дух (это типо голос) голубого цвета. а девушка затыкает уши пальцами

Маруся — проста дівчина-бранка з благородною, чистою душею. вона не забула своєї вітчизни, народу і прагне врятувати козаків-невільників. звідси благородні риси і вчинки героїні. маруся богуславка не осуджується в думі, хоч вона і «потурчилась, побусурманилась». навпаки, співець викликає до неї глибоке співчуття у слухачів, наділяє її багатьма позитивними якостями: християнська земля для неї — «наша», маруся постійно думає про змучених невільників і здійснює свій задум — є їм вирватись з ненависної турецької каторги. тож маруся приходить до козаків-невільників, які «тридцять літ у неволі пробувають, божого світу, сонця праведного у вічі собі не », і обіцяє їм на великдень дати ключі від темниці (саме тоді «пан турецький», її чоловік, має «до мечеті від’їжджати», а їй залишить ключі). хоч козаки-невольники і не повірили спочатку в щирість наміру марусі, а стали проклинати її, проте маруся дотримала свого слова — вона визволила козаків з неволі, хоч сама з ними не захотіла тікати в рідну землю, і не могла вже залишити чужої країни. вона просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться: бо я вже потурчилась, побусурманилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного! трагедія марусі в тому, що вона, ставши жінкою турецького хана, не забула батьків своїх, свого рідного краю. патріотичні почуття десь глибоко озиваються в її серці, і вона відважується на дуже ризикований крок: визволяє своїх земляків-невольників. таким чином, патріотичний вчинок, який здійснила маруся богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. образ марусі богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-полонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім’я своєї батьківщини. головна героїня змальовується у всій психологічній складності. її образ розкривається не відразу, а поступово, в міру розгортання сюжету. в цьому виявилась висока майстерність твору. симпатії творців і виконавців думи на боці героїні, і вони прагнули викликати до неї співчуття. тому він продовжував відігравати суспільно-виховну роль і в пізніші часи.

Иван Мазепа - самая загадочная фигура во всей нашей истории. Чем больше о нем узнаем, то больше вопросов возникает, больше тайн проявляется. Неординарная личность неприятеля Петра І вдохновила на творчество не одного поэта, драматурга, романиста.  Поэма Байрона интересна для украинского читателя прежде всего тем, что автор обращается к образу Украины и создает образ одного из ее выдающихся исторических деятелей. Работая над произведением, английский поэт пользовался «Историей Карла XII» Вольтера. В основу сюжета поэмы положен лишь один эпизод из жизни Мазепы - его любви к жене богатого польского господина и наказание за это ее мужем. Мазепу раздели и привязали к дикому коню, который долго носил его по полям, аж пока не достиг Украины. Здесь его полуживого подобрали казаки, а со временем он стал их гетманом. Вольтер, а вслед за ним и Байрон по ошибке считали, что Мазепа - польский шляхтич, который служил пажем при дворе короля Яна Казимира.

История любви и наказания Мазепы тоже нечеткая, она окутана вуалью тайны и легенд. Тем не менее, Байрон-романтик и не стремился к достоверности рассказа. Главное для него - не историческое событие, а внутреннее состояние героя, его чувства и переживания. Поэт хотел лишь отобразить сам «дух Украины», что воплотился и в ее широких пространствах, и в душе ее гетмана.

Объяснение:

Надеюсь