Что такое летопись? описать своими словами.

Летопись-это запись событий по ли по летам.

Вдревней руси летописью называлась запись, которая велась из года в год. например, об событиях, которые происходили в стране, в городе или определенной местности.также летопись - это любая регулярная запись событий, как хроника или дневник.и еще летопись - это собрание и совокупность каких-нибудь произведений, записей, кинолент или снимков, в которых в хронологическом порядке отражены отдельные моменты развития или хода определенных событий. в самом популярном контексте летопись - это запись событий по , которые происходили в стране, городи или местности. это слово появилось в древней руси. основоположником летописи является киевский монарх нестор, освещавший события киевской руси. его "повесть временных лет" до сих пор изучают в школе.

Більшість письменників, створюючи свої шедеври, спираються на власний життєвий досвід, який зумовлює їхній погляд на навколишній світ. але з погляду на життя талановитого російського письменника олександра гріна, сповнене бідності і поневірянь, його творчість здається дивною і нехарактерною для людини, на долю якої випало стільки страждань і випробувань. в зображенні гріна світ постає чарівним, романтичним і загадковим.

важка реальність не вбила мрії письменника про прекрасне і світле, адже він завжди сподівався, що щастя обов’язково прийде, і це буде приємна несподіванка. свою чарівну повість «пурпурові вітрила» грін написав після тяжкої хвороби, не маючи ні власної домівки, ні грошей. але ця повість виявилася незвичайно доброю, сповненою вірою у всепереможну силу надії, вірою у людей, любов’ю до життя. здається, що ця повість здатна творити дива.

кохання і надія, мрія і піднесеність над буденним — це провідні теми «пурпурових вітрил». спочатку оповіді у головної героїні ассоль не було жодної підстави сподіватися на краще: у дівчини від злиднів померла мати, а її батько змушений був піти зі служби через те, що покарав мерзотника, і заробляти тим, що власними руками виробляти іграшки. але на життєвому шляху ассоль зустрівся старий збирач казок і легенд, якій подарував їй мрію та надію. надію на те, що одного разу на кораблі з пурпуровими вітрилами приїде за нею справжній принц, який назавжди забере її «у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям».

вразлива юна дівчина настільки сильно повірила у цю мрію, що врешті-решт надії ассоль перетворилися на дійсність, хоча більшість тих, хто її знав, вважали дівчину божевільною. в ній наче жили дві, зовсім різні особистості: «одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що одне на одне». ассоль жила мрією про кохання, а не буденністю. грін так писав про дівчину: «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості».

така безмежна відданість своїй мрії врешті-решт знайшла розуміння. на перший погляд, не було нічого казкового у вчинку закоханого романтика грея, який, дізнавшись про мрії ассоль, купив пурпурову тканину для вітрил свого корабля. але це сталося не просто так, бо своєю схожістю на «чарівне художнє полотно» і гармонійністю, своєю чистотою і порядністю дівчина справила велике враження на грея.

найважливіша у повісті — здійснення мрії, яка, хоча і є чарівною та незвичайною, але цілком реальна. у своїй повісті «пурпурові вітрила» о. грін стверджує, що коли одна людина щиро кохає іншу, то в її силах перетворити життя на казку. та таке бажання виникає тільки тоді, коли кохання справжнє, коли воно дарує, а не забирає собі. на кохання заслуговують тільки такі, як ассоль зі своїм вірним чеканням і своєю відданістю.

Мне нравится сказка «двенадцать месяцев».  в этом произведении говорится о падчерице, злой мачехе, злой  королеве и братьях-месяцах. падчерицу мачеха обижает, заставляет  тяжело работать, не покупает ей одежды. она живет в каморке и не  видит в жизни никакой радости. но она добрая, кроткая и ласковая: ее любят все звери, деревья, птицы, цветы. падчерица всегда  с ними здоровается, никогда не обижает. у мачехи же есть своя дочь,  которую , но она злая.  и вот однажды под новый год королеве захотелось, чтобы ей  ставили во дворец корзину подснежников. она была вредной девчонкой и могла отрубить голову, если не выполнить её желание. взамен  она обещала корзину золота. мачехе захотелось золота, и она погнала  бедную падчерицу на мороз, в лес за подснежниками. падчерица уже  и не знала, вернется ли она вообще домой. она и не хотела возвращаться — все равно бы ее со свету сжили.  дальнейшим действием маршак нам показывает, что доброму  человеку всегда . если ты никого не обижаешь, честно работаешь, то даже в самой трудной ситуации тебе . так и получилось: падчерица набрела на костер двенадцати месяцев. здесь  случилось чудо, как и положено в сказке: на некоторое время пришел  апрель, и девушка набрала корзину подснежников. а потом, когда дочь  мачехи украла у нее колечко и рассказала все королеве, справедливость  все равно восторжествовала. братья-месяцы устроили все так, что  королева замерзла и перестала издеваться над ней.  эта сказка учит нас тому, что добро всегда побеждает зло.