Мудрые мысли писателей 16-17 века в книгах.

1)хочешь быть умным,научись разумно спрашивать ,внимательно слушать,спокойно отвечать и перестать говорить,когда нечего больше сказать..без книг мы оставались-бы дикарями.написал-гельвецкий.книга-единственные друзья ,которых не уносит время.написал-муравит.

Как не растерять себя? Как обрести смысл жизни, почувствовать всю ее полноту? Эти вечные вопросы волновали писателей мировой литературы во все времена. Ищет ответы на эти вопросы и А. В. Вавилов в пьесе «Утиная охота».Автор раскрывает данную проблему на примере главного героя, для которого собственная жизнь - бессмысленная погоня за сомнительными удовольствиями, а на самом деле - это бегство от самого себя. Для Зилова охота - единственный момент жизни духа. Это возможность оторваться от быта, суеты, вранья, которые преодолеть он не в силах самостоятельно. Но и охота – это именно мечта, ведь по словам жены героя, он и птички убить не может. Зато проявлять равнодушие и больно ранить близких людей Зилову вполне удается, так же в общем-то, как и окружающему его по сути равнодушному обществу удается игнорировать Зилова.Автор подводит читателя к выводу о том, равнодушие убивает любые чувства, убивает человечность в человеке. Жизнь в равнодушном мире никому не приносит счастья.Я согласен с мнением автора, равнодушие смертельно для человека. Каждый человек должен задуматься, что если он будет проявлять искренний интерес к жизни своих друзей, родным, будет стараться понять их им, то и его обязательно кто-то поймет и .Таким образом, мы убеждаемся, что можно «не растерять себя», но для этого человеку надо трудиться над своими нравственными качествами, проявлять любовь, милосердие, заботу и внимание к людям, особенно к близким, тогда и мир вокруг нас станет лучше.

Влада золота в повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"

Одним з найістотніших моментів усієї творчості видатного французького реаліста Оноре де Бальзака було прагнення відтворити цілісну картину епохи. Майже всі його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї "Людська комедія", що мала охопити всі можливі явища тогочасного життя. За планом цей епічний цикл мав складатися з трьох розділів: "Етюди про звичаї", твори з якого змальовували життя, побут і звичаї різних в французького суспільства, "Філософські етюди", що мав узагальнювати художні відкриття Бальзака та його уявлення про закономірності життя, і, нарешті, "Аналітичні етюди", у яких письменник намагався сформулювати закони, які керують дійсністю.

У першому розділі ("Етюди про звичаї") Бальзак створив галерею найтиповіших образів його сучасників що мали різний соціальний статус та різні професії. Повість "Гобсек" входить до його складу.

Ім'я центрального персонажу цього твору — лихваря Гобсека — стало прозивним. Проте саме в його образі О. Бальзак не лише змалював типового лихваря, а яскраво відтворив особливий психологічний тип людини, що живе лише однією пристрастю — користолюбством у чистому вигляді. Гроші — ось єдина мета, єдина любов і покликання Гобсека.

У художній літературі чимало образів користолюбців та скнар, але вони не однакові. Скупий лицар О. Пушкіна насправді прагне влади, гроші для нього — лише засіб її досягнення, тож він швидше прихований владолюб, ніж справжній користолюбець. Плюшкін М. Гоголя — дріб'язковий скнара "побутового" типу. Не випадково "плюшкіними" називають часом людей, що не бажають викинути вчорашню газету чи щось подібне: з Гобсеком їх порівнювати не стане ніхто. У цьому образі узагальнено зовсім інші риси приватновласницької психології, доведені до логічного завершення (хоча майже абсурдні з точки зору нормальної людини).