Басня- это какая форма речи? как сформулирован вывод? авторская позиция? какой смысл?

Liudmila sharukhia искусственный интеллект басней называется стихотворное или прозаическое произведение, которое носит поучительный сатирический характер. причем действующими лицами в баснях чаще всего выступают не люди, а животные. и свойственны этим животным вполне человеческие качества: лисе - хитрость, сове - мудрость, ракам - , а обезьяне - глупость. в первую очередь, басни высмеивают людские пороки: ложь, безнравственность, лень, глупость, хвастовство, невежество. в героях басен каждый человек находит животного, похожего на себя. ситуации, описываемые авторами в баснях, всегда жизненны, и потому любой человек способен перенести их на свою собственную жизнь, а значит, найти у себя один из пороков и исправить его. появились басни еще в древнем мире – в 6-5 веках до нашей эры. вспомним хотя бы басни знаменитого древнегреческого философа эзопа. и с самого начала своего существования басни учили людей композиция (строение) басни: а.рассказ. б.мораль - нравоучительный вывод, в котором заключена идея басни. следует выделить такие особенности басни: а) мораль; б) аллегорический (иносказательный) смысл; в) типичность описываемой ситуации;

Молода неаполітанська вдова Діана перебуває в сум’ятті: її серцем заволодів секретар Теодоро. Намагаючись розібратися в почуття, графиня де Бельфлор зызнається собі, що якби цей розумний, красивий чоловік був від народження знатним, то вона дозволила б йому наблизитися до себе. Ситуація ускладнюється тим, що Теодоро симпатизує служниці Марселі: справа явно йде до весілля. Спроби впоратися з любов’ю Діані не вдаються: від імені неіснуючої римської подруги вона пише листа-зізнання Теодоро оцінити послання і переписати його «своєю рукою». Молода людина здогадується про справжні причини, що стоять за листом, але в той же час усвідомлює, що між ним і графинею – прірва. Дістається і Марселі: знемагаючи від ревнощів, Діана наказує замкнути служницю на кілька днів у своїй опочивальні.

Для Теодоро наступають важкі дні: графиня то дає йому надію, то жорстко відштовхує. Його відносини з Марсель руйнуються, і дівчина в помсту намагається наблизити до себе слугу Фабьо. У якийсь момент Теодоро не витримує і вихлюпує на господиню все накопичені емоції, дорікаючи її в тому, що графиня поводиться, як собака на сіні. Розмова на підвищених тонах закінчується ляпасами, якими Діана «нагороджує» свого секретаря гає за цією сценою граф Федеріко – один з шанувальників графині – він розуміє, що за спалахом Діаніниної люті стоїть пристрасть.

Граф Федеріко і маркіз Рікардо, давно і марно намагаються розтопити крижане серце молодої вдови, вирішують, що фаворита Діани потрібно прибрати з дороги. Вибравши на роль «головоріза» слугу Трістана, вони пропонують йому триста ескудо за вбивство Теодоро. Трістан з готовністю бере завдаток і негайно повідомляє товаришеві про підступний задум поклонників графині. Теодоро вирішує покинути палац Діани; прийшовши до пані, він дозволу виїхати в Іспанію. Графиня, сподіваючись, що розставання до й позбутися від серцевих мук, визнає його намір розсудливим. Але прощання затягується: Діана то Теодоро піти, то знову повертає.

Тим часом Трістан приступає до реалізації плану, який, за його задумом, повинен з’єднати графиню і секретаря. Він прямує до палацу старого графа Лудовіко. Двадцять років тому граф відправив на Мальту єдиного сина на ім’я Теодоро; хлопчик потрапив в полон до маврів, і з тих пір старий нічого про нього не чув. Представившись Лудовико грецьким купцем, Трістан повідомляє, що його син, який пережив багато пригод, знаходиться в будинку графині де Бельфлор. Лудовико негайно відправляється до палацу Діани. Побачивши Теодоро, він впізнає в ньому себе в юнацькі роки і оголошує спадкоємцем усіх своїх володінь. Секретар збентежений і розгублений; залишившись наодинці з Діаною, він зізнається, що історію з знайденим сином придумав Трістан. Однак для графині це вже не має значення: вона радіє тому, що між ними більше немає станових бар’єрів, і повідомляє всім оточуючим, що відтепер Теодоро – граф і її чоловік.

Книголюб и читатель - это разве не синонимы? если так порассуждать то уже в произношении представляются разные картинки. "читатель" - много где написано это слово, даже на самом первом листе в учебнике. это значит ты это читаешь просто не так уж и чтоб до конца понять смысл давайте разберемся с книголюбом. книголюб - уже звучит с большей гордостью, это значит что человек не просто любит, а обожает различную . он жить без нее не может, для него каждая книга драгоценна. и сравнивая эти два понятия, нельзя сказать что это просто синонимы читатель это вроде что то простое, когда человек просто читает, не