Что напоминает тебе зимой белоствольная березка с раскинувшимися темными ветками без листьев

Она напоминает что зимой деревья не переносят холод и что они как люди живые дышат , и пытаются выжить .

Комедія «Ревізор» донині залишається ключовим твором російської класичної літератури XIX століття, вона справила величезний вплив на російську літературу в цілому і драматургію зокрема. Сучасники Гоголя відзначали її новаторство, глибину узагальнення і рельєфність образів, а фрази з комедії стали крилатими, імена героїв - загальними в російській мові.

Цей твір, яким відразу після перших читань і публікацій захоплювалися такі гіганти того часу як Пушкін, Бєлінський, Аннеке, Герцен, Щепкін. Над цією комедією від щирого серця реготав імператор Микола I і про постановку якої він відгукнувся: «Ну і п'єса! Всім дісталося, а мені більше всіх! ». Але багато сучасники не побачили або не захотіли побачити за ширмою класичного сюжету комедії громадський фарс, в якому за повітовим містечком позначена вся Росія.

До Гоголя в традиції російської літератури в сатиричних творах XIX століття, було характерно нарівні з негативними героями зображення і позитивних. У комедії «Ревізор» ж фактично немає позитивних героїв. У «Ревізорі» Гоголь зібрав в одну купу все погане в Росії, всі ті несправедливості, які існують там, де найбільше потрібно від людини справедливості, і не дивлячись на всі ці прескорбно, одним разом посміявся над усім.

Комедія «Ревізор» до сих пір актуальна. Після твори п'єси пройшло майже два століття, проте все говорить про те, що цей твір про буденне випадку в повітовому містечку ще довго буде говорити нам про дійсність в Росії, де як і раніше процвітає все помічене Гоголем: хабарництво, шахрайство, казнокрадство, чиношанування, блазнювання, байдужість, жорстокість, несправедливість і зростаюча централізація. А сам образ Хлестакова і зараз відповідає духу часу.

У гоголівському творі сатиричний сенс комедії доповнюється опуклим зображенням образу чиновників і городничого російського повітового міста. Традиція підкупу і обману посадової особи зображена цілком природною і неминучою, коли немає і думок про інші шляхи, крім як підкупити ревізора хабарем. І повітовий безіменний містечко стає узагальненням всієї Росії, де під загрозою ревізії спливає справжнє обличчя головних героїв.

Семья скотининых-простаковых всегда славилась тем, что ученых людей у них в роду не было: "без наук люди живут и жили". однако после петровских реформ дворянским сынкам-недорослям без образования стало невозможно не только поступить на государственную службу, но и жениться. поэтому митрофан вынужден заниматься с учителями. однако что это за учение! вот уж действительно, "через воспитание разумели они одно питание". митрофан, по наущению матери, учится лишь для виду, поэтому и жалуется его учитель цыфиркин: "бьюсь с ним третий год: трех перечесть не умеет". правильно говорят, что "голова его гораздо all so ch . ru 2001 2005 слабее брюха". особенно убедительно фонвизин демонстрирует нам умственное убожество митрофана на "экзамене". недоросль после нескольких лет учения уверен, что слово "дурак" прилагательное, "потому что оно прилагается к глупому человеку". потакание любым желаниям "дитяти", весь уклад жизни воспитывают из митрофана грубого деспота, невежественного крепостника. не зря говорит старо-дум, что "невежда без души — зверь". жестокость, властность и грубость проявляет недоросль на каждом шагу не только по отношению к крепостным, но и к , он "лается", а не разговаривает с учителями, называя одного из них "гарнизонной крысой", старую свою няню еремеев-ну обзывает "старой хрычовкой". да мало ли, на что может "разгневаться дитя"? ! "мне мило, что митрофанушка вперед шагать не любит", — говорит простакова. да уж, "матушкин сынок" привык кататься на чужой шее. он привык, чтобы его кормили, одевали, оберегали от опасности. его несамостоятельность порой ставит его в неловкое положение, но всегда под рукой мама, няня, учитель.