Кого из персонажей романа "пятнадцатилетний капитан" можно назвать "друзьями" а кого "врагами"

И так, друзьями можно назвать Дика Сенда и малого Тима. Всегда Дик подстегивал Тима ему и был с ним как старший брат. Во всем без искдючения
Врагами естественно Негоро и Дика, так-как они во всей книге друг к другу относились абсолютно негативно. В средине рассказа Негоро оказался предателем и тогда отношения Дика и работорговца ( Негоро) стали абсолютно вражескими. 

Мені сподобався "Портрет Доріана Грея". В цьому творі молодиий і надзвичайно гарний двадцатирічний красень приїздить у Лондон. Відомий художник за його до себе, щоб малювати його портрет. Герою поступово навіюють думку про те, що краса - відмичка до всіх замків, що она - секрет успіху та щастя. Повіривши в це, Доріан продає душу дияволу та замовляє портрет. Він бажає, щоюб портрет старішав, а він, Доріан, залишався молодим и прекрасним.  

Пройшли роки, у житті Доріана була любов, були розчарування, він поводив себе, як негідник. Коли він одного разу поглянув на портрет, то побачив, як жорстокі зморшки з"явилися біля рота. Портрет відобразив спотворену душу Доріана, це було страшно.  

Красота приносила Доріану лише біду, він з кожним разом ставав усе більше потворним. Це відобразилась на обличчі душевна підлість.  

Мене твір примусив замислитися над питання, що таке краса? Це не краса тіла та обличчя, в жодному разі. Зовнішня краса, так іноді буває не лише в книгах, але і в житті, приносить багато горя тому, хто її має, і тим, хто з ним поряд. Буває й так, що гарна у молоді роки людина поступово втрачає красиві риси свого обличчя.  

Не можна пишатися власною фізичною красою, треба біти вимогливим до себе, виховувати свою душу. Це найголовніше у житті, все інше другорядне - ось що я зрозумів, прочитавши твір Оскара Уайльда.

Объясение:

вот

Пушкин роман "Дубровский"

анализ эпизода "Пожар на Кистенёвке"?

Владимир понимает, что жизнь его сломана: «Все кончено.» Его мучит, что надо оставить родной дом виновнику смерти отца, человеку, разорившему семью. Он с ужасом думает, что над всем, что ему дорого, надругаются презренные люди. «Страшные мысли рождались в уме его, но он еще не решил, что делать.Владимир пришел к решению сжечь «печальный дом» после того, как он по-новому увидел портрет матери, прочитал ее письма к отцу, где она рассказывала о маленьком сыне, и услышал голоса подьячих, которые требовали то одного, то другого, своим присутствием оскверняя светлую память об отце и матери Дубровского. Опомнившись, он, видимо, принял окончательное решение: «положил письма в карман, взял свечку и вышел из кабинета». Эти мысли были самым ценным и дорогим для него, это единственное, что он взял с собой и от от огня