Очём говорит песня, поставленная в эпиграф в этой главе

  в главе «приступ» отражена ключевая ситуация «капитанской дочки» - взятие крепости пугачевым и поведение при этом героев. все участники событий оказываются в ситуации выбора жизни или смерти: каждый из них делает его в соответствии со своими представлениями о морали, чести и долга.

Майбутнє починається сьогодні – є такий вислів. він означає, що того, що відбуватиметься з нами через якийсь час, закладається у теперішньому. це мені подобається, бо я вбачаю у цьому можливість вплинути на те, яким буде моє життя в майбутньому.можу впевнено сказати, чого я чекаю від свого майбутнього. звичайно, можуть втрутитися обставини, що не залежать від мене, та зруйнувати мої плани. проте, це нікому не відомо напевне. тому я вважаю, можна й треба планувати своє майбутнє та прикладати зусилля для того, щоб втілити їх у життя. бо може бути дуже гірко колись зрозуміти, що твоє життя занедбане через те, що в минулому ти не старався зробити його гідним.як на мене, важливі речі для людини – то добрі стосунки з близькими та друзями, надійні друзі, однодумці, що розділяють твої інтереси та захоплення, це також матеріальна забезпеченість та успіхи в професії, яку людина обирає. є ще багато чого доброго у житті, та я хочу зосередитися на тому, що залежить від нас, а не від зовнішній обставин.саме тому я намагаюся будувати щирі стосунки з тими, хто мене оточує. хочу, щоб мої друзі назавжди залишилися близькими для мене. також я потроху цікавлюся різними професіями, шукаю інформацію, пробую займатися різними речами, щоб зрозуміти, до чого в мене є здібності та як їх застосувати в майбутньому, щоб забезпечити себе матеріально. я хочу, щоб моя робота мені . ось це й є мої плани на майбутнє – шукати власний шлях у житті, щоб прожити його не дарма.

Любовь к родине, к, родному краю — главная сквозная тема лирики есенина. поэт сам говорил: «моя лирика жива одной большой любовью — любовью к родине. чувство к родине основное в моем творчестве».  родина и природа неразрывны в его поэзии. с проникновенным лирическим чувством передано в стихах ощущение единства человека с природным миром, его растительным животным началом.  поэт по-дружески беседует с кленом, с любовью говорит о ветерке, ласково обращается к березке. просторы полей, синь небес, глубина рек и озер, плакучие ивы и длиннокосые красавицы березы — во всем этом видел есенин неброскую красоту, щемящую прелесть природы средней полосы россии. природа у него живет, слушает, мечтает. « принакрылась снегом, точно серебром».  в стихотворениях «береза», «пороша» обращает на себя внимание одухотворенность мира. природа у есенина всегда в движении. отсюда обилие в его стихах отглагольных форм. такое восприятие окружающего мира, такое представление, выраженное в поэтических образах, есенин почерпнул в народных сказках, поверьях, мифологии.  вся система образов есенина зиждется на этом чувстве движения и превращений, совершающихся в окружающем мире, зиждется на чувстве единства человека с природой, со всем живым на земле.  в стихотворении «задремали звезды » звезды дремлют, зеркальный блеск воды смягчен утренней зыбкой рябью; небосклон не румяный, а тронутый блеклым, сетчатым светом. ярко только то, что не бывает совсем ярким —серебряные росы да перламутровое ожерелье на тугих стеблях одичавшей крапивы.