Очем индюк думал жил-был на свете индюк. жил - и все думал. все - о себе: какой он, индюк? только вылупился из яйца - подумал: "ай-ай-ай, какой я маленький! надо расти! " стал расти. рос, рос - вырос с хорошего поросенка. подумал: "ого-го, какой я большой! молодец! " и верно - большой стал индюк. взрослый. красные серьги у него под носом выросли. погляделся в лужу - хвост распустил. подумал: "вот он я какой! красивый! " маленькая девочка во двор зашла - кинулся на нее, забормотал, забормотал - напугал до полусмерти. и подумал: "ай да я! какой я сильный да храбрый! " кого ни встретит - со всеми у него один разговор: - -! "вы, мол, , - думает, - а я - вон какой умный! " индюк индюком! ну, долго ли, коротко ли - пришло время хозяйке индюка ловить. а он не дался. через забор перемахнул - и в лес. бежит - думает: "что - взяли? врете! я ого-го какой хитрый! " а лиса, известное дело, тут как ощипала индюка, обедать села. а сама приговаривает: - эх, индюк, индюк! всю-то жизнь ты о себе думал, а самого главного так и не понял: какой ты вкусный! какой

Юмористический рассказ

  павла, якого всі прозвали павлентієм, прийняли до училища разом з друзями — василем силкою, василем оборою та василем кібкалом. павло був сирота. мати його померла, а коли хлопцеві було дев'ять років, батько одружився з тіткою ялосоветою. через місяць батько пішов на війну і не повернувся. так і живуть вони з тіткою вже шість років в половині хати, бо більшу половину одірвало бомбою.          тітка ялосовета сама павла до училища і так розхвалила його перед директором: «він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. він підросте. і вчиться », що директор прийняв його під свою відповідальність, бо, як виявилося, хлопцеві не вистачало одного місяця для вступу до училища.          попав павло в п'яту групу, більшість якої складали дітбудинківці. а всього в училищі було десять груп: і «механіки», і «столяри». у всіх уже були свої майстри, а п'ятій ще не призначили. і от одного ранку разом з директором прийшов якийсь дідусик. «він буву ремісницькій формі, новій— новісінькій і настовбурченій ще гірше, ніжу мене; передня пола гімнастерки сягала йому нижче колін, і, йдучи, він підбивав її ними, як фартушину».          директор познайомив майстра з групою і, гарно про нього відізвавшись, наказав слухатись і поважати федора демидовича снопа, так звали майстра. слова директора запали хлопцям вдушу: «майстер — ваш учитель і батько, всі ви перед ним рівні, як рівні перед батьком, хоч більшість із вас,— директор опустив очі і притишив голос,— можливо, й не пам'ятає своїх батькі»          потім хлопців повели до майстерні. там не було нічого

Свободное время проводили по-разному. Кто-то курил люльку, кто-то новичкам осваивать оружие, кто-то просто спал.

Поощрение и наказание- За то что поднял руку на брата по оружию- в пушку и ждать пока тебя за 5 минут кто-то не выкупит.Не выкупит- прямая дорога на небеса. Украл что-то- отрубать палец.

Запорожская Сечь для козака это его дом (дальше можно описать чем он там занимался)

Они бросали семьи для того, чтобы их же защитить, обычно сечи находиись недалеко от поселков.

Она делает из сопливых детей-настоящих мужиков. (влияет как армия в наше время)/