Міні-твір : мій улюблений герой з казки андерсена

Моєю улюбленою героїнею казок Ганса Крістіана Андерсена стала Герда. Це маленька відважна дівчинка, яка подолала всі перешкоди на своєму шляху, задля визволення свого найкращого друга Кая, який перебував у заточенні Сніжної Королеви. Вона все таки його визволила, хоча багато разів ризикувала своїм життям.Це великого варте.Добре мати такого надійного друга, який попри всі негаразди залишиться з тобою і прийде на до

Баллада — лиро-эпическое произведение, то есть рассказ, изложенный в поэтической форме, исторического, мифического или героического характера. Сюжет баллады обычно заимствуется из фольклора. Баллады часто кладутся на музыку. В композиции баллады отсутствуют запевы и концовки. Главный признак эпической баллады – наличие сюжета. Это роднит ее с другими эпическими жанрами – былиной и сказкой. Поэтому она может считаться эпиче- ским жанром. Однако в балладах, в отличие от былин и сказок, отсутствуют основные элементы сюжета (завязка, развитие действия, кульминация и развязка) . В балладе дан только итог определенных событий, которые произошли до начала повествования. Главное отличие баллады от эпоса заключается в принципе типизации и в изображения человека. Эпос создает образы чрезвычайно масштабные, преувеличенные; образы эти, получая самостоятельное значение, кочуют из былины в былину. Эпос «общенароден» и оптимистичен. Баллада же решительно отказывается от эпического преувеличения, обращается к индивидуальной, частной судьбе, к трагическому в жизни типизации в балладе является сюжетная коллизия, а не образ. Герой баллады не может быть «оторван» от сюжета. Баллада сделала достоянием искусства новые трагические противоречия общественной жизни, незнакомые эпосу. В балладе используются разные стилистические средства: эпитеты, символы, иносказания, гиперболы, сравнения, уменьшительно-ласкательные суффиксы. Все они эмоциональной выразительности баллад, усиливают их трагическое звучание. Эпитеты в балладе, как и в других жанрах фольклора, традиционны: синее море, чистое поле, белокаменные палаты, высокие терема и т. д. Душевные переживания героев передаются при сравнений, а также гипербол и олицетворений.

  павла, якого всі прозвали павлентієм, прийняли до училища разом з друзями — василем силкою, василем оборою та василем кібкалом. павло був сирота. мати його померла, а коли хлопцеві було дев'ять років, батько одружився з тіткою ялосоветою. через місяць батько пішов на війну і не повернувся. так і живуть вони з тіткою вже шість років в половині хати, бо більшу половину одірвало бомбою.          тітка ялосовета сама павла до училища і так розхвалила його перед директором: «він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. він підросте. і вчиться », що директор прийняв його під свою відповідальність, бо, як виявилося, хлопцеві не вистачало одного місяця для вступу до училища.          попав павло в п'яту групу, більшість якої складали дітбудинківці. а всього в училищі було десять груп: і «механіки», і «столяри». у всіх уже були свої майстри, а п'ятій ще не призначили. і от одного ранку разом з директором прийшов якийсь дідусик. «він буву ремісницькій формі, новій— новісінькій і настовбурченій ще гірше, ніжу мене; передня пола гімнастерки сягала йому нижче колін, і, йдучи, він підбивав її ними, як фартушину».          директор познайомив майстра з групою і, гарно про нього відізвавшись, наказав слухатись і поважати федора демидовича снопа, так звали майстра. слова директора запали хлопцям вдушу: «майстер — ваш учитель і батько, всі ви перед ним рівні, як рівні перед батьком, хоч більшість із вас,— директор опустив очі і притишив голос,— можливо, й не пам'ятає своїх батькі»          потім хлопців повели до майстерні. там не було нічого