1. сравните декорации 1-го и 2-го действий. в чем смысл такого контраста: цветущий сад — заброшенное кладбище? какой мотив хотел усилить автор?

Скорее всего автор хотел показать, что в жизни не всегда всё красиво и пёстро, что есть и другая её сторона, более мрачная и грустная. Цветущий сад-светская жизнь, которая полна весёлыми событиями.
Заброшенное кладбище-жизнь на грани смерти, полная разочерований, страданий, боли и зла. 

Осенью 1773 года разгорелось восстание Пугачева. До сегодняшнего дня события тех лет не раскрывают всех своих секретов. Что это было: казачий бунт, крестьянское восстание или гражданская война?

Пётр III  Историю пишут победители. История пугачевского восстания до сих пор считается спорным моментом русской истории. По официальной версии Пугачёв и Пётр III — разные люди, у них не было ни физиогномического сходства, ни сходства характеров, отличным было и их воспитание. Тем не менее, до сих пор некоторые историки пытаются доказывать версию о том, что Пугачёв и император Пётр — одно лицо. Историю же Емельки, беглого казака, написали по указу Екатерины. Эту версию, пусть и фантастическую, подтверждает то, что во время «расследования» Пушкина, никто из тех, кого он спрашивал про Пугачёва, не знал о нём. Люди были абсолютно убеждены, что главой войска был сам император, не больше-не меньше. По источникам, решение назваться Петром III пришло к Пугачеву не случайно. Он, в принципе, любил мистифицировать. Ещё в армии, например, хвастаясь своей саблей, утверждал, что её ему подарил Пётр I. Достоверно не известно, чьей мыслью было присвоение имени, но то, что оно было стратегически выгодно — очевидно. Народ не пошёл бы за беглым казаком, но пошёл бы за Царём. К тому же в народе в то время ходили слухи о том, что Пётр хотел дать крестьянам свободу, но «Катька его сгубила». Обещание свободы крестьянам, в итоге, и стало козырем пропаганды Пугачева.

У світовій романтичній літературі темі пошуку волі та справедливості присвячено багато творів: відомий вірш Шандора Петефі "Коли ти муж — будь мужнім", вірші М. Ю. Лєрмонтова та його повість "Мцирі", натхненна поезія Роберта Бернса про Джона Ячміня та балада Р. Л. Стівенсона "Вересовий трунок". Світова література створила особливий образ героя — шукача правди, який став вічним. Українська література також зробила внесок у розробку цієї тематики і образу.

У вступі (пролозі) автор розповідає про часи кріпацтва. Він називає життя народу "віковічною боротьбою двох станів, панського і мужичого". Але "вільний дух народу ще тлів під попелом неволі". Письменник створює алегоричний образ тура, який хоч "загнаний, знесилений, але овіяний ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі... часом хвицав ногами і наставляв роги". Так символічно автор змальовує волелюбність українців, готуючи читачів до сприйняття змісту твору про одвічне бажання волі і справедливості, закінчуючи пролог словами: "А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягли кістками на вічний спочинок".

Пролог допомагає глибше зрозуміти провідну ідею твору — оспівування волелюбності українського народу, заклик здобувати волю, хоч і дорогою ціною. Недаремно цензор, який розглядав рукопис повісті, заборонив "допустити до друку... вступ, а також роздуми Остапа про те, що говорив йому дід... про свободу і про те, що потрібно селянам скинути панське ярмо".

Другим не менш важливим мотивом твору, що тісно переплітається з першим, і мотив кохання Соломії і Остапа. В образах цих героїв Коцюбинський оспівує прагнення простих людей до волі. Вони — носії кращих людських чеснот: прямі, великодушні, цільні особистості, здатні на глибокі почуття, беззавітну хоробрість, і спроможність витримати безліч злигоднів заради свого кохання. Але герої не можуть бути разом, адже для цього потрібна єдина умова — воля.

Герої оповідання "Дорогою ціною" — звичайні представники українського селянства, які залишилися попри все волелюбними, не втратили ще кращих людських чеснот. Остапа, наприклад, дуже обурює байдужість тих, хто живе в неволі. Головна мрія життя таких, як він, — бажана воля. Мрія про неї передавалась із покоління в покоління, кликала до рішучих дій: "Хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...". До Остапа у марення постійно приходить його дід, мрію якого про волю успадкував хлопець.

Через змалювання образів Соломії, Остапа та інших утікачів, що повстали проти поневолювачів-поміщиків, Коцюбинський висловлює своє непримиренне ставлення до експлуатації людини людиною.

У творі лише Остап здобуває бажану та омріяну волю, але якою ціною! Гине кохана Соломія, і подальше життя Остапа втрачає сенс. Йому доводиться жити на чужині, і цей факт лише додає чоловікові моральних страждань.

Головну думку твору можна сформулювати приблизно так: не треба шукати щастя і свободи на чужині, а треба боротися за них і здобувати їх на батьківщині, у рідній стороні

Объяснение: