Отзыв в чит дневник по хижине дяди тома

джонсі гарно малювала, була досить розумною і працьовитою, але хіба ці якості могли їй на шляху до повноцінного одужання? ні, ніяк не могли. щоб розлучитися з хворобою і одужати, людина повинна володіти силою волі, а ось у джонсі її, на жаль, практично не було. вона зневірилася в тому, що зможе одужати, хоч це і залежало цілком виключно від неї самої та від її відношення до свого захворювання. навіть доктор, який відвідав джонсі, сказав, що від її настрою залежатиме, виживе вона чи ні. але дівчина не могли в це вірити, навпаки вона почала думати, що смерть прийде до неї тоді, коли з дерева, яке стоїть за її вікном, опаде останній листок. але час йшов, дерево повністю опало, а один-єдиний листок все продовжував висіти. нарешті це додало впевненості дівчині, вона стала іншою – вона стала вірити в те, що виживає. саме тоді джонсі і одужала, стаючи все міцніше день від дня. на прикладі джонсі можна зрозуміти натуру творчої людини, яка потребує підтримки і іноді навіть жертовного душевного лікування. на жаль, ціною порятунку життя джонсі для бермана стало його власне життя. образ джонсі бліда непорушна, мов статуя мініатюрна «недокрів’я» вполював пневмонія, не бажає боротись із хворобою, готова була вмерти “останній листок” характеристика сью сью – подруга джонсі, разом вони знімають кватриру. сью також художниця, разом з подругою вона ділить свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. тому тяжка хвороба джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. джонсі вимушена залишитися без медичної , віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги сью та старого художника бермана. образ сью з твору “останній листок” надійна терпляча відповідальна

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Граф  лев никола́евич толсто́й[к 1]  (28  августа  [9  сентября]  1828,  ясная поляна,  тульская губерния,  российская империя  —  7  [20]  ноября  1910, станция  астапово,  рязанская губерния, российская империя)  — один из наиболее известных  писателей  и  мыслителей, один из величайших писателей мира[4]. участник  обороны севастополя. просветитель,  публицист,  религиозный  мыслитель, его авторитетное мнение послужило причиной возникновения нового религиозно-нравственного течения  —  толстовства.  член-корреспондентимператорской академии наук  (1873), почётный  академик  по разряду изящной словесности (1900)[5]. писатель, ещё при жизни признанный главой . творчество льва толстого ознаменовало новый этап в и мировом  реализме, выступив мостом между классическим романом xix века и xx века. лев толстой оказал сильное влияние  на эволюцию европейского  гуманизма, а также на развитие реалистических традиций в мировой . произведения льва толстого многократно  экранизировались  и инсценировались в    и за рубежом; его пьесы ставились на сценах всего мира[6]. наиболее известны такие  произведения толстого, как романы «война и мир», «анна каренина», «воскресение», автобиографическая[7][6]  трилогия «детство», «отрочество», «юность»[к 2], повести «казаки», «смерть ивана ильича», «крейцерова соната», «хаджи-мурат», цикл очерков «севастопольские рассказы», драмы «живой труп» и «власть тьмы», автобиографические религиозно-философские произведения «исповедь» и «в чём моя вера? » и др.