Подготовить сообщение о маяковском.

МАЯКОВСЬКИЙ, Володимир Володимирович (Маяковский, Владимир Владимирович — 07.07.1893, с. Багдади, побл. Кутаїсі — 14.04.1930, Москва) - російський поет.Творчість Маяковського і по сьогоднішній день залишається визначним художнім здобутком російської поезії поч. XX ст. Його твори не позбавлені ідеологічних перекосів і пропагандистської риторики, але вони не можуть перекреслити об'єктивної значимості та масштабу художнього таланту Маяковського, реформаторської суті його поетичних експериментів, які для сучасників, та й для нащадків поета асоціювалися з революцією у мистецтві.
Маяковський народився у Грузії, де проминуло його дитинство. Після смерті батька у 1906 р. сім'я перебралася у Москву, де Маяковський вступив у 4-ий клас П'ятої московської гімназії. У 1908 р. його відчислили звідти, а через місяць Маяковського заарештувала поліція у підпільній друкарні Московського комітету РСДРП. Упродовж наступного року його ще двічі заарештовували. У 1910—1911 pp. Маяковський займався у студії художника П. Келіна, а потім навчався в Училищі живопису, познайомився з художником і поетом Д. Бурлюком, під впливом якого формувалися авангардистські естетичні смаки Маяковського.
Перші вірші Маяковський написав близько 1909 р. у в'язниці, до якої потрапив через зв'язок із підпільними революційними організаціями. Вірші поета-дебютанта були написані у доволі традиційній манері, яка наслідувала поезію російських символістів, і сам М. відразу ж від них відмовився. Справжнім поетичним хрещенням для М. стало його знайомство у 1911 р. з поетами-футуристами. У 1912 p. M. разом з іншими футуристами видав альманах «Ляпас суспільним смакам» («Пощёчина общественному вкусу»), підписаний Д. Бурлюком, О. Кручених і В. Маяковським, з віршами Маяковського «Ніч» («Ночь») і «Ранок» («Утро»), в якому в епатажно зухвалій манері проголошував розрив із традиціями російської класики, закликав до створення нової мови та літератури, такої, яка би відповідала духу сучасної «машинної» цивілізації і завданням революційного перетворення світу. Практичним втіленням декларованих Маяковським у альманасі футуристичних тез стала постановка у петербурзькому театрі «Луна-парк» у 1913 р. його віршованої трагедії «Володимир М.» («Владимир М.»). Особисто автор виступив режисером і виконавцем головної ролі — поета, котрий страждає у ненависному йому сучасному місті, що нівечить душі людей, котрі хоча й обирають поета своїм князем, але не здатні оцінити принесену ним жертву. У 1913 p. Маяковський разом з іншими футуристами здійснив велике турне містами СРСР: Сімферополь, Севастополь, Керч, Одеса, Кишинів, Миколаїв, Київ, Мінськ, Казань, Пенза, Ростов, Саратов, Тифліс, Баку. Художньою інтерпретацією програми нового мистецтва футуристи не обмежувались і намагалися впроваджувати у життя свої гасла практично, зокрема навіть одягом і поведінкою. їхні поетичні виступи, відвідини кав'ярень чи навіть звичайна прогулянка по місту нерідко супроводжувалися скандалами, бійкою, втручанням поліції.

Я люблю зиму,новый год ,снег зимним утром. Особенно конечно мне нравится получать подарки,в этом году я решила снова написать Деду Морозу,с заветными о подарке. Как то , я зашла в книжный магазин и увидела не приметную,вовсе не яркую книжку...Она была довольна необычна на ровне с другими,в ярко-красной обложке.Я её сразу заметила,я взяла её в руки - и сразу запахло воспоминаниями,чем то волшебным и завораживающим.Я думаю это то,что развить личность,ведь книги учат нас жизни.Я по у деда мороза эту волшебную,таинственную книжку,и здоровья всей моей семье.

Недавно я ходила с родителями на выставку кошек. Каких только кошек там не было! И британские короткошерстные, словно плюшевые игрушки, и персидские кошки, такие пушистые, что похожи на шерстяное облако, и ориенталы, глядя на которых, понимаешь, за что обожествляли кошек древние египтяне - такие у них самодовольные выражения на мордах. И, конечно, сфинксы, похожие на инопланетян. У клеток со сфинксами я простояла очень долго, любуясь этими необычными животными. Некоторым людям не нравится, что у сфинксов нет шерсти. Они говорят: "кошка голая, фу!". Но сфинксы не голые: их кожа словно бархатистая. Мне даже позволили погладить сфинкса, когда увидели, что мне действительно нравятся эти кошки. Они приятные на ощупь и очень теплые. Из-за того, что у них нет шерсти, их даже приходится одевать в холодное время года, если в квартире холодно - иначе сфинкс может простыть. сфинксы мне нравятся больше других пород, потому что они необычные.