Как проявили себя гринев и швабрин в главе «поединок»?

Это молодые офицеры. Оба служат в Белогорской крепости. Гринев и Швабрин – дворяне, близки по возрасту, образованию, умственному развитию.
Гринев честен, открыт, прямодушен. Он живет и действует по велению сердца, а сердце его свободно подчинено законам дворянской чести, кодексу русского рыцарства, чувству долга. Законы эти для него неизменны. Гринев – человек слова.
Гринев благороден и готов драться на дуэли со Швабриным, оскорбившим честь Маши Мироновой.
Гринев последовательно честен, а Швабрин совершает один за другим безнравственные поступки. Этот завистливый, злобный, мстительный человек привык действовать обманом и коварством. Швабрин с умыслом описал Гриневу Машу «совершенною дурочкою» , утаил от него свое сватовство к капитанской дочке.
Гринев вскоре понял причины обдуманной клеветы Швабрина, которой он преследовал Машу: «Вероятно, замечал он нашу взаимную склонность и старался отвлечь нас друг от друга» . Швабрин готов избавиться от соперника любыми средствами. Оскорбляя Машу, он искусно доводит Гринева до бешенства и провоцирует вызов на дуэль, не считая неопытного Гринева опасным противником. Поручик задумал убийство. Этот человек не останавливается ни перед чем. Он привык, чтобы исполнялись все его желания. По словам Василисы Егоровны, в Белогороскую крепость Швабрин «переведен за смертоубийство» , за то, что на дуэли «заколол поручика, да еще при двух свидетелях» . Во время поединка офицеров Гринев, неожиданно для Швабрина, оказался искусным фехтовальшиком, но, воспользовавшись благоприятным для него моментом, Швабрин ранил Гринева.
Гринев великодушен, а Швабрин низок. После дуэли молодой офицер простил «несчастного соперника» , а тот продолжал коварно мстить Гриневу и написал донос его родителям. Швабрин постоянно совершает аморальные поступки. Высокий нравственный потенциал героя раскрылся во время сложнейших испытаний на прочность убеждений.
Авторская позиция совпадает со взглядами рассказчика. Об этом свидетельствует эпиграф к повести: «Береги честь смолоду» . Гринев сохранил верность долгу и чести. Самые важные слова он сказал Пугачеву: «Только не требуй того, что противно чести моей и христианской совести» . Швабрин же нарушил и дворянский долг, и человеческий.

1. О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру «короткого оповідання». «Відмінність новели від розповіді не представляється мені принциповим», – писав дослідник європейської новели Е. Мелитинский. Теоретичного визначення новели «не існує, швидше за все тому, що... новела постає в реальності у вигляді досить різноманітних варіантів, обумовлених культурно-історичними відмінностями... Цілком очевидно, що сама стислість є істотною ознакою новели. Стислість відокремлює новелу від великих епічних жанрів, зокрема від роману і повісті, але об'єднує її з казкою, быличкой, байкою, анекдотом»

2. Вся творчість О. Генрі звернено до непомітним «маленьких» людей, він прагне привернути увагу привілейованої частини суспільства до людей, чиї біди і радості він так жваво і яскраво зображував у своїх творах. Він хоче показати ті справжні людські цінності, які завжди можуть служити опорою і розрадою в найбільш важких життєвих ситуаціях. І тому він часто робить героями своїх новел тих, хто, висловлюючись сучасною мовою, перебуває «на межі бідності». О. Генрі повний участі та співчуття до своїх героїв, які найбільше потребують до захисту. І тоді відбувається щось дивне: самі, здавалося б, сумні фінали його новел починає сприйматися як щасливі або, у всякому разі, оптимістичні.

3. У цій родині, яка живе в «мебльованою квартирці за вісім доларів на тиждень», були свої радості і цінності. Це прекрасні і розкішні волосся Делли і золоті годинники, які передавалися в родині Джима з покоління в покоління. Вони єдині скарби кожного з них. Нехай це не гроші, на які можна було б краще жити. В оповіданні автор показує нам, що людина може жити, пишається і бажати не тільки грошей, але і таких банальних, на перший погляд, речей, як волосся і годинник. І вже на цьому прикладі нам показано, що цінували у своєму житті головні герої.

4. Назва оповідання автор запозичив з біблійного сюжету, в основу якого покладена історія, що оповідає про мудреців зі Сходу, що виникли за Віфлеємською зіркою, щоб поклонитися немовляті, народженому стати Рятівником! Чудесна зірка, яку видно з усіх кінців земної кулі, сяяла в ту ніч, символізуючи Надію, Віру і Любов. Вона вела їх у дорозі і була покажчиком місця народження Месії. Ми стаємо схожими на цих мудреців, читаючи цю зворушливу новелу, для того і написану, щоб у наших серцях зароджувалася віра в самий незвичайний дар у світі – Любов.

5. Автор у цьому оповіданні розмірковує про те, яке ж насправді призначення митця і мистецтва. Описуючи історію цієї нещасної хворої і втратила надію дівчини, він приходить до висновку, що талановиті люди приходять у цей світ, щоб допомагати людям більш простим і рятувати їх. Оскільки ні у кого, крім як у людини, наділеної творчим уявою, не могло б виникнути настільки абсурдною і одночасно настільки прекрасної ідеї - замінити справжні листи паперовими, намалювавши їх настільки майстерно, що ніхто й не відрізнить. Але за це порятунок художнику довелося заплатити власним життям, це творче рішення виявилося свого роду його лебединою піснею.

6. О. Генрі використовує символічні назви для своїх новел, тому що це допомагає в кращій формі зрозуміти задум самого твору. Таким чином, автор влучно підмічає головну думку своєї новели.

В творчестве Александра Блока огромную роль сыграли события первой русской революции. Его можно назвать поэтом-революционером. Блок связал свою судьбу  и свое творчество с революционными тенденциями того времени. В поэтическом мире Блока, который, как творец, искал сжатые поэтические формы, конкретные образы превращались в емкие символы, говорящие о беспредельном. Одно-два "магических" слова могли означать для него бесконечно многое. Наиболее известные, классические тому примеры мы находим в стихотворениях "Прекрасная Дама", "Незнакомка", "Нечаянная радость". Причем, особую значимость приобретает многомерность и глубина подразумеваемых смыслов. Символика Блока не остается неизменной, она по-новому переосмысляется, скрещивается с новыми символами. В ранних стихотворениях, например в "Незнакомке" перед нами один символический ряд: "шляпа с траурными перьями", "перья страуса склоненные", скрывающаяся "в туманном... окне", за "темной вуалью", "незнакомка". В позднем стихотворении "О доблестях, о подвигах, о славе..." образ трагической любви, воспоминание о былом счастье и молодости связан с другим изобразительным рядом. Александр Блок создал особый тип лирической поэзии. Поэзия эта проникнута острым чувством истории и действительности. Лирический стиль Блока — не разрушение старых, традиционных форм, а свободное сочетание и перепланировка элементов самых различных стилей: от романсно-элегического до куплетно-частушечного. Поэт наполнил романс психологическим содержанием и создал его как явление не просто "цыганщины", а большого литературного стиля.