С.т аксаков услышал сказку аленький цветочек от ключницы пелагеи .он говорит, что она принесла с собою необыкновеное дарование сказывать сказки , которых знала несчётное множество .в оюширном сказочном каталоге пелагеи вместе со всеми сказками находилось множество сказок восточных , и в том числе несколько из тысячи и одной ночи. попробуйте обьяснить, как появились в её репертуаре арабские сказки и что значит выражение сказочный католог

Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.

Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.

Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.

А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.  

Потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими предками. їх надбання — не просто нагромадження давно минулого, а передусім та життєтворна святиня, до якої знову і знову припадаємо, вирушаючи в незвідану путь соціальних перетворень. Історичний досвід минулого — це досягнення і прорахунки наших предків, його належить покласти в підмурок розвитку народу. Забувати або нехтувати ним означає зводити будівлю нашого майбутнього на піску. Іншими словами, визнавати себе випадковими подорожніми на стежках світової історії, які не знають, навіщо прийшли у світ, для чого живуть і чого повинні досягти.

Подробнее - на -

Объяснение:

. Почему же он считает себя пленником? Потому что Мцыри всю свою жизнь провел в воображаемый клетке, эта клетка - монлстырь. Всё монахи считали его родным сыном, но он являлся "приёмышом" он не считает свою жизнь свободой. Он считает это тюрьмой, Мцыри ничего кроме монастыря не видел. Поэтому он пытался сбежать., он хотел попасть на родную землю, хоть глазком на неё посмотреть. Но его физическое состояние уже не такое крепкое ведь он не выходит на улицу, он истащён и падает без сил. Позже его возвращают в монастырь, и в тот миг он понимает, что он бессилен. Что никогда не сможет увидеть свою родную землю. Мцыри считает себя пленником так как он живёт не на родной земле, его душа и тело желает быть на родной земле но не может.

П. С. От автора это не вписывац в сочинение хехе я старалась ❤️