Сказки я люблю ещё с дошкольного возраста. тогда я сама не умела читать и мне их рассказывали мама и бабушка. с тех пор мне запомнилась и полюбилась народная сказка «царевна-лягушка».царевна-лягушка прекрасная сказка, полная волшебства и чудесных приключений. царский сын волей судьбы становится мужем лягушки, поймавшей его стрелу, но не простой, а заколдованной царицы. эта лягушка оказывается необычайно умной, даже мудрой найти выход из любой ситуации, какие бы не давал царь своим сыновьям, желая проверить удачность их браков, царевна-лягушка из всех выходила победительницей. ее хлеб оказывался самым вкусным и живописным, с замками, а ковер самым мягким и самым богато украшенным. однако недоверие и нетерпеливость ивана-царевича сыграли с ним злую шутку, он опрометчиво сжег лягушачью кожу и был вынужден отправится на поиски своей жены и возлюбленной в далекие края, к кощею бессмертному. однако настоящая любовь преодолеть все трудности и как в любой сказке в это нас ждет счастливый конец. все счастливы и довольны, а царевна лягушка окончательно расколдована и стала красавицей и умницей василисой премудрой.если вам нужно написать сказку про царевну лягушку самостоятельно, напишите, что жил-был король, пришел он на болото и встретил лягушку. и лягушка сказала, что может исполнить любое его желание, если он станет добрым и перестанет казнить людей. а у короля было желание - чтобы его дочка перестала болеть. и король долгими днями и ночами думал, ставил на одну чашу весов дочку, на другую - свою злость. в итоге, он решил, что нет ничего важнее доброты и здоровья, он перестал быть злым, поскольку понял, что в злости нет ничего полезного ни для него, ни для людей вокруг него, ни для его дочки. и стала жизнь в королевстве чудесной и доброй. и назвали его добрым королем, а королевство - королевством добра.данная сказка известна всем, как взрослым , так и детям и она поучительная. у нее сильная мораль, которая повествует о том, что в жизни движет доброта и любовь. мудрость сказки говорит о том, что из любой ситуации всегда может быть выход и решение проблемы. и о том, что если есть настоящая любовь, то можно пройти любые невзгоды. ведь в сказке лягушку постоянно испытывали, а также измывались на ней. и если бы иван отвернулся от нее, то не отправился ее искать за тридевять земель. и всегда за доброе дело будет награда, ведь после лягушка превратилась в красавицу и оказалась василисой премудрой, а заколдовала ее колдунья.

Объяснение:

   В рассказе А.П.Чехова с анималистическим названием нет ни одной ящерицы, потому что хамелеоном назван полицейский надзиратель Очумелов, который многократно менял мнение по поводу судьбы собачки, укусившей Хрюкина. Судьба собачки зависела от того, принадлежит она генералу Жигалову или нет. Такое двуличное поведение называют хамелеонством.

         В нашей жизни примеров проявления хамелеонства немало. Если человек не занимает видного положения в обществе, то с ним могут вести себя грубо, не реагировать на его или требования. И,  наоборот, если это влиятельный человек, то ему изо всех сил хотят угодить. Поэтому, когда мы смеёмся надо поведением Очумелова, мы как будто смеёмся над собой.

У світовій романтичній літературі темі пошуку волі та справедливості присвячено багато творів: відомий вірш Шандора Петефі "Коли ти муж — будь мужнім", вірші М. Ю. Лєрмонтова та його повість "Мцирі", натхненна поезія Роберта Бернса про Джона Ячміня та балада Р. Л. Стівенсона "Вересовий трунок". Світова література створила особливий образ героя — шукача правди, який став вічним. Українська література також зробила внесок у розробку цієї тематики і образу.

У вступі (пролозі) автор розповідає про часи кріпацтва. Він називає життя народу "віковічною боротьбою двох станів, панського і мужичого". Але "вільний дух народу ще тлів під попелом неволі". Письменник створює алегоричний образ тура, який хоч "загнаний, знесилений, але овіяний ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі... часом хвицав ногами і наставляв роги". Так символічно автор змальовує волелюбність українців, готуючи читачів до сприйняття змісту твору про одвічне бажання волі і справедливості, закінчуючи пролог словами: "А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягли кістками на вічний спочинок".

Пролог допомагає глибше зрозуміти провідну ідею твору — оспівування волелюбності українського народу, заклик здобувати волю, хоч і дорогою ціною. Недаремно цензор, який розглядав рукопис повісті, заборонив "допустити до друку... вступ, а також роздуми Остапа про те, що говорив йому дід... про свободу і про те, що потрібно селянам скинути панське ярмо".

Другим не менш важливим мотивом твору, що тісно переплітається з першим, і мотив кохання Соломії і Остапа. В образах цих героїв Коцюбинський оспівує прагнення простих людей до волі. Вони — носії кращих людських чеснот: прямі, великодушні, цільні особистості, здатні на глибокі почуття, беззавітну хоробрість, і спроможність витримати безліч злигоднів заради свого кохання. Але герої не можуть бути разом, адже для цього потрібна єдина умова — воля.

Герої оповідання "Дорогою ціною" — звичайні представники українського селянства, які залишилися попри все волелюбними, не втратили ще кращих людських чеснот. Остапа, наприклад, дуже обурює байдужість тих, хто живе в неволі. Головна мрія життя таких, як він, — бажана воля. Мрія про неї передавалась із покоління в покоління, кликала до рішучих дій: "Хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...". До Остапа у марення постійно приходить його дід, мрію якого про волю успадкував хлопець.

Через змалювання образів Соломії, Остапа та інших утікачів, що повстали проти поневолювачів-поміщиків, Коцюбинський висловлює своє непримиренне ставлення до експлуатації людини людиною.

У творі лише Остап здобуває бажану та омріяну волю, але якою ціною! Гине кохана Соломія, і подальше життя Остапа втрачає сенс. Йому доводиться жити на чужині, і цей факт лише додає чоловікові моральних страждань.

Головну думку твору можна сформулювати приблизно так: не треба шукати щастя і свободи на чужині, а треба боротися за них і здобувати їх на батьківщині, у рідній стороні

Объяснение: