Сочинить сказку про волшебный предмет

Был клубок который показывает дорогу.его украла баба яга . но его нашёл Иван. и он ему.

Привіт, Джуліє! Вибач, що я так просто насмілююсь звертатись до тебе, хоч ти значно старша від мене. Прочитавши книгу про твої й Іванові пригоди, про три страшні й щасливі дні втечі, в мене виникло бажання написати тобі листа. Тому зараз ти тримаєш його в руках. Чи думала ти, коли втекла з табору, що доля подарує тобі неймовірний шанс зазнати щастя? Такого короткого, але такого справжнього й чистого. Чи думала ти, що той змучений чоловік, якого ти побачила і за яким вирішила піти, щоб урятуватись, стане для тебе коханим Іваном, пам’ять про якого житиме з тобою все життя? Ти, напевне, страшенно рада, що тоді наважилась піти за ним і, незважаючи на нестачу сил і страшенну втому, все йшла і йшла за ним. Звичайно, спочатку він не хотів, щоб ти була з ним. Він боявся, що через тебе потрапить знову в полон. Але, побачивши твою жагу до життя, він став йти з тобою нога в ногу. Спочатку ви були просто двома чужаками, загнаними звірами, що намагались просто врятуватись. Але згодом ви відчули щось більше, ніж людяність і взаємодо між собою. Першою була ти? Правда ж? Коли в тобі зародилось те щире прекрасне почуття? Чи одразу ти відчула його? Чи не боялась ти признати його? Коли ти зрозуміла, що почуття твоє знаходить відгук і в душі Івана? Серед гірських квітів і високих трав? Распродажа! Обувь Columbia -50% Думаю, спочатку тобі було важко порозумітись з Іваном. Він не знав мови твоєї, а ти – його. Але згодом, коли в серцях ваших розквітло кохання, ви почали розуміти один одного з пів слова, або ж і зовсім без слів. Розумію, що згадувати той момент розлуки тобі невимовно важко, але не можу не спитати. Чому Джуліє ти не потягла у прірву Івана за собою? Ти не встигла? А якби… Розкажи мені про своє життя після втечі. Чи все в тебе склалося добре? Можливо, було і щось погане? Розкажи мені, я слухатиму про все. Напиши мені і про свого Джованні. На кого він схожий? Є в ньому щось від Івана? Чекаю відповіді від тебе, Джуліє.

Настоящая фамилия А. Платонова -  Климентов. Родился в Воронеже . Отец — Климентов Платон Фирсович (1870—1952) работал машинистом паровоза и слесарем в Воронежских железнодорожных мастерских. Дважды ему присваивали звание Героя труда (в 1920 и в 1922), а в 1928 году он вступил в партию. Мать — Лобочихина Мария Васильевна (1874/1875 — 1928/1929) — дочь часового мастера, домохозяйка, мать одиннадцати (десяти) детей, Андрей — старший.
В 1906 году поступает в церковно-приходскую школу. С 1909 по 1913 год учится в городской 4-классной школе. С 1913 (или с весны 1914) по 1915 работает подёнщиком и по найму, мальчиком в конторе страхового общества «Россия машиниста на локомобиле в имении Усть полковника Бек-Мармарчева. В 1915 году работает литейщиком на трубном заводе. С осени 1915 по весну 1918 — во многих воронежских мастерских — по изделию мельничных жерновов.
В 1918 году поступает на электротехническое отделение в Воронежское техническое железнодорожное училище, окончить которое он смог лишь в 1921 году, по завершении военных действий.