Чем схожи и чем различаются стихотворения м.ю.лермонтова: парус, листок, надо!

Стих-е М. Ю. Лермонтова относится к пейзажно-филисовскому виду лирики. Оно рифмованное, вид рифмы перекрёстный. Главн. мысль стих. его мотив-одиночество. В нём дано описание природы, двух разных природных стихий. Образы-символы --золотая тучка и утёс-великан -символизируют человеческие отношения, их непрочность. (ещё чёнибудь про стих напиши) ! В произведении Лермонтов использует приём антитезы: лёгкая тучка и неподвижный утёс великан; олицетворения: тучка ночевала, она умчалась, он (утёс) стоит, плачет, призадумался; эпитеты: тучка золотая, утёс-великан, по лазури играя, влажный след, старый утёс, задумался глубоко. 

потом скажи что поставили )))
а так вроде бы всё !

Люблю этот роман : > обломов любит ольгу искренне, но ему мало просто любить - нужно еще и быть любимым ею, потому что в противном случае лень и апатия одержат верх даже над таким сильным чувством, как любовь. ольгой же движет сухой расчет (её цель - поднять обломова с дивана и вдохнуть в него дыхание жизни) и тщеславие, задетое самолюбие (обломов признался ей в любви, но, увидев ее реакцию, поспешно забрал свои слова обратно - это и задело её самолюбие, и она решила себе доказать, что достойна его любви - со стороны ильи это был плевок ей в лицо, хотя сам обломов расчитывал её не обидеть, получилось как раз наоборот; ольга считала себя выше обломова, поэтому совсем не ожидала, что обломов откажется от признания в любви к ней).

В умовах війни, коли в 1941-1942 роках підсумок війни ще не був відомий, коли надія на повернення близьких була занадто малою, віра в рятівну силу кохання була необхідна людям. У вірші Костянтина Симонова були сконцентровані вічні християнські цінності – віра, надія, любов.

Поезія стала всенародною. Солдати вирізали вірш з газет, переписували, вивчали напам'ять і посилали в листах дружинам і нареченим. Пізніше такі газетні вирізки знаходили в нагрудних кишенях поранених і загиблих. Поранені, коли їм було нестерпно боляче, читали цей вірш. Навіть нацистські солдати перекладали його німецькою мовою та вчили напам’ять. Для єврейського батальйону британської армії у 1943 році цей вірш на івриті, був найпопулярнішою піснею на війні.

Найціннішим для солдат, які воювали, знати, що їх чекають, люблять, моляться, пам’ятають. Поетичне слово К. Симонова набуло такої великої сили, що кожен, хто читав вірш у роки війни, вірив, що його почуття обов’язково врятують рідну людину від смерті. Цей твір і після війни не втратив свого значення.