Справжня людина діка сенда з твору п'ятнадцятирічний капітан

Риси характеру Діка Сенда чесний, справедливий, рішучий, сміливий, сильний, витривалий, відповідальний, розумний, чуйний, відданий «П’ятнадцятирічний капітан» образ Діка Сенда Діку Сенду усього 15 років. Доля була до нього суворою: він був знайдою, ім’я йому дав перехожий, який відніс хлопчика до притулку. Але коли він підріс, містер Уелдон звернув увагу на кмітливого хлопчика й надав йому можливість навчатися й працювати на його судні «Пілігрим». Дік Сенд мріяв стати справжнім капітаном. Але негаразди переслідували юнака. Фізична сила й міцний дух до йому з гідністю вийти з небезпечних ситуацій. Сміливість, рішучість дозволяли йому діяти швидко. Чуйність і відданість спонукали юнака піклуватися про місіс Уелдон і Джека. Відповідальність — головна риса характеру Діка, тож не дивно, що п’ятнадцятирічний капітан хвилювався за долю кожного із пасажирів судна, він не їв і не спав, стоячи за штурвалом упродовж кількох діб. Діка Сенда більшість героїв поважають, сподіваючись на його силу й розум, і лише Негоро й Гарріс вороже ставляться до капітана, бо він стає на заваді їхнім підступним планам. Мені подобається цей герой своєю сміливістю, відповідальністю. Він викликає повагу ще й тому, що в наш час 15-річні хлопці лише вчаться в школі. Вони залежать від батьків, часто несамостійні, не мають змоги проявити свої якості характеру у таких романтичних пригодах та небезпечних подорожах, в яких побував Дік Сенд. Але бути відданим, чуйним, сміливим, рішучим можна й у звичайному житті, треба лише прагнути цього. Цитатна характеристика Діка Сенда «П’ятнадцятирічний капітан» Опис Діка Сенда: Дік Сенд був середній на зріст, міцно збудований, чорнявий, із синіми рішучими очима. Робота моряка підготувала його до життєвої боротьби. Його розумне обличчя дихало енергією. Це було обличчя не тільки хороброї, а й завзятої людини. У п’ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця свої задуми. Його вигляд, жвавий і серйозний водночас, привертав до себе увагу… Дуже рухливий, спритний і міцний фізично, Дік Сенд був один із тих обранців долі, про яких можна сказати, що вони народилися з двома правими руками й двома лівими ногами. Хоч би що вони робили — їм усе «з руки»; хоч би з ким вони йшли — вони завжди крокують «у ногу».

Джерело: http://dovidka.biz.ua/p-yatnadtsyatirichniy-kapitan-obraz-dika-senda/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

И. С. Тургенев показал потрясающую картину бедности, нищеты и
отчаяния русского крестьянина под гнётом крепостного права.
В произведении звучит (пусть слабо, но звучит) протест против такого положения, и этот протест вырывается из уст мужика – «вора» .
В эпиграфе так же, как и в очерке утверждается мысль о человеческом достоинстве: никто не имеет право унижать, притеснять человека.
Почему хороший человек назван бирюком? Каков он на самом деле?
Что делает его бирюком?

Впечатление бирюка создаётся по внешнему виду героя.
На самом же деле это хороший человек, только нелюдимый, скрытный, никому не показывает своего истинного лица.
Сам живёт в бедности, доходящей до нищеты, но оказывается отзывчивым на чужое горе: понимает, что бедняк ворует не от жадности, а от безысходности, только беспросветная нужда толкает его на такое опасное дело.
Фома Куьмич знает, что будет наказан хозяином за срубленное дерево, однако отпускает вора.
Оба основных персонажа, лесник - Фома Кузьмич и пойманный им мужик, находятся в равных социальных и житейских условиях. Однако у двух людей разные жизненные позиции. Но как бы ни поступил Бирюк, он в любом случае нарушает закон либо в отношении неприкосновенности частной собственности, либо в отношении человечности.
Это социальный тупик, в котором любая правда оборачивается неправдой. Поэтому, нужна не жалостливость доброго барина,
а нужно уничтожить правовое беззаконие, имя которому - крепостное право. Вот тема и проблема этого рассказа.

Мороз и солнце; день чудесный!Еще ты дремлешь, друг прелестный —Пора, красавица, проснись:Открой сомкнуты негой взоры
Мороз и солнце; день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный —
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!

Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела —
А нынче... погляди в окно:

Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.

Вся комната янтарным блеском
Озарена. Веселым треском
Трещит затопленная печь.
Приятно думать у лежанки.
Но знаешь: не велеть ли в санки
Кобылку бурую запречь?

Скользя по утреннему снегу,
Друг милый, предадимся бегу
Нетерпеливого коня
И навестим поля пустые,
Леса, недавно столь густые,
И берег, милый для меня.