Твір про письменників та їхні твори : генрі лонгфелло, роберт бернс, мацуо басьо, джанні родарі! будь ласка до 16 апреля 9 години зарубіжна література ​

Романтичний герой – це головний герой твору літературного жанру романтизм, який наділений певними характерними особливостями. Не можна сказати, що ці особливості завжди однакові, але все ж певні спільні риси мають місце. На тлі цього досить складно уявити ідеальний образ романтичного героя, який би найкраще підійшов особисто мені.

Найчастіше герої романтичних творів, романтики, мають дуже витончену і навіть ідеалістичну особистість. Це логічно, адже сам жанр вміщував ці ідеї. Жанр романтизму має в якості своєї головної особливості те, що він намагається відступити від надмірного раціоналізму і тим самим стати чимось іншим, більш натхненним, таким, що прагне до краси, душевної гармонії і комфорту. Саме тому герої-романтики практично у всіх випадках поділяли ці ідеалістичні ідеї. Вони з великим скепсисом ставилися до сухих фактів і нерідко відмовлялися слідувати на поводу у несприятливих обставин. Аналізуючи літературні твори Лермонтова, Гюго, Міцкевича, Мелвіла та інших романтиків можна прийти до висновку, що романтична натура їх головних героїв прагнула до безкінечності і усвідомлення себе в ній.

Що стосується особисто мене і моїх вподобань щодо романтичного героя, то моя думка дещо відрізняється від загальноприйнятої. Мені ближче позиція відомого французького письменника Стендаля, який мав схильність вважати романтизм трохи іншим, ніж всі його сучасники і колеги по жанру. Насамперед, хотілося б спертися на інформацію, зазначену Стендалем в епіграфі до його роману «Червоне і чорне», де він особливо наголосив на необхідності дослідження вчинків і характерів людей, а не на простому спогляданні за дійсністю, як це часто відбувається у інших письменників-романтистів. Тобто, згідно зі Стендалем, романтичний герой повинен бути більш активним, таким, який перебуває у постійному пошуку й все ж більше замислюється. Це цілком вписується в логіку романтизму, яка є відмінною від раціональної логіки. Необхідно враховувати об’єктивно існуючу реальність, реальний устрій суспільства і виходячи з цього робити висновки щодо можливості або неможливості реалізації задуманого.

Підбиваючи підсумки і наводячи останні штрихи образу мого романтичного героя, варто сказати, що він володіє всіма тими обов’язковими для цього літературного жанру характеристиками, але в той же час дещо більш реальний, приземлений і націлений на результат в умовах об’єктивної реальності.

Объяснение:

слышу разговор в школьном пенале:

(ручка)-крандашь! эи карандашь!

(карандашь)-че тебе ручка?

(ручка)-я тут слышу что у них ,ты тут готовься

(линейка)- нет у меня так спина чешеться а он меня еше и изрисует !

(карандаш)-ну да ну да поной мне еще тут   меня и так сгрызли..и спину комуто потыкали..

2)горести и радости карандаша

  горести: грызут,ломают,пишут,рисуют на боках,злая точилка все время пытаеться его сьесть

радости: да ты без карандаша на уроке рисования- ничто!  

3)

кисточки в банке

-девкии я лысею! из за этого клея

-ои дорогуша всера тож вк лею побывала

-фуфуфу

-девки! у меня идея..даваите куда нибудь в сумку спрячемся..

-наидет

-сбежим подальше!

-наидет! я в клеи лезть не хочу!

-когда облысеешь тогда он тебя забудет ..отдохнешь..

-о нет как же моя шевелюра..

-да какая нафиг шевелюра! у тебя там   волосинка   и клеи!

 

♥ от меня♥

однажды ручка с карандашем поспорила   : кого первого возьмут и кем будут дольше пользоваться

первую взяли ручку..и она кончилась карандашь взяли   и поточили..а цветные карандаши так долго угарали над ними что поукатывались из коробки и их згрыз кот и уташил под шкаф..