Сочинение по рассказу "тихое утро" на тему: володя глазами яшки и автора. заранее ^^

Вот: В рассказе Юрия Казакова «Тихое утро» выведены в образах главных героев два мальчика: городской житель Володя и простой деревенский парень Яшка. Яшка – типичный житель сельской местности, знаток настоящей рыбалки. Портрет героя примечателен: старые штаны и рубаха, босые ноги, испачканные пальцы. Мальчик презрительно отнесся к вопросу городского Володи: «А не рано?» Городской мальчик – полная противоположность Яшки: собрался на рыбалку в ботинках. Ребята поссорились из-за пустяка, поэтому сердятся друг на друга. Но Володя имеет более мягкий и уступчивый характер, поэтому не задает лишних вопросов, боясь еще больше рассердить Яшку. Постепенно благодаря полному восторгу Володи от ранней утренней прогулки напряжение между мальчиками спадает, они начинают вести бойкий разговор о рыбалке. Яшка с готовностью рассказывает об особенностях клева на заре, о рыбе, которая водится в здешних водоемах, объясняет услышанные в лесу звуки, говорит о реке.

Будущая рыбалка сближает мальчиков. Природа как бы созвучна настроению героев: она притягивает своей красотой. Володя, как и Яшка, начинает чувствовать природу, мрачный омут реки пугает своей глубиной. Через некоторое время Володя упал в воду. Яшка, видя, что его напарник тонет, принимает единственно верное решение: бросается в холодную воду Володю: «Чувствуя, что сейчас задохнется, Яшка рванулся к Володе, схватил его за рубашку, зажмурился, торопливо дернул тело Володи вверх… Не выпуская Володиной рубашки, он стал подталкивать его к берегу. Плыть было тяжело. Почувствовав дно под ногами, Яшка положил Володю грудью на берег, лицом в траву, тяжело вылез сам и вытащил Володю». Слезы Яшки в финале рассказа свидетельствуют об огромном облегчении, которое испытал герой. Видя улыбку Володи, Яшка «заревел, заревел горько, безутешно, сотрясаясь всем телом, задыхаясь и стыдясь своих слез, плакал он от радости, от пережитого страха, от того, что все хорошо кончилось…».

Оба героя из рассказа Ю. Казакова «Тихое утро» проявили себя с лучшей стороны, а Яшка своего друга, как настоящий герой.

Большая часть действия романа разворачивается в хуторе Татарском станицы между 1912 и 1922 годами. Описывается жизнь казачьей семьи Мелеховых через Первую мировую и Гражданскую войну. Многое пережили Мелеховы с хуторянами и со всем донским казачеством в эти смутные годы. От крепкой и зажиточной семьи к концу романа в живых остаются Григорий Мелехов, его сын Миша и сестра Дуня.

Главный герой книги Григорий Мелехов — донской казак, офицер, выслужившийся из рядовых. Исторический перелом, напрочь поменявший древний уклад донского казачества, совпал с трагическим переломом и в его личной жизни. Григорий не может понять, с кем ему остаться: с красными или с белыми. Мелехов в силу природных дослуживается сначала из простых казаков до офицерского звания, а потом и до генеральской должности (командует повстанческой дивизией в Гражданской войне), но военной карьере не суждено сложиться. Также мечется Мелехов между двумя женщинами: нелюбимой поначалу женой Натальей, чувства к которой проснулись только после рождения детей Полюшки и Мишатки, и Аксиньей Астаховой, первой и самой сильной любовью Григория. И обеих женщин он не смог сохранить.

В конце книги Григорий бросает всё и возвращается домой к единственному оставшемуся в живых из всей семьи Мелеховых сыну и к родной земле.

Дружба – це достатку річ, сварка – ворогові свято. Друзів сто – і мало їх. Ворог – і один – багато. Д. Білоус. «У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол». У цих словах К. Пруткова образно визначена роль дружби в людських стосунках. Нині, коли час збігає надзвичайно швидко, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування, а телебачення подекуди замінює людське спілкування – чи актуальні питання глибоких, відданих дружніх взаємин? Чи не заміщуються ці відносини поверховими приятельськими, які засновуються на спільності справ і відпочинку? Дружба ушляхетнює життя, її шанували та возвеличували мислителі давнини. Дружба, в оцінці Аристотеля, – найнеобхідніше для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. Далі він роз’яснював:* «Дружба ле тільки неоціненна, а й прекрасна – ми уславлюємо І того, хто любить своїх друзів, мати багато друзів – це чудово, а деяким навіть ! здається, що бути хорошою людиною і другом – це одне й те саме».Надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі й ментальності. Розкриваючи велику силу дружби, Григорій Сковорода наводить слова Плутарха:* «Дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності світлим його сторонам, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб все було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом із вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу».Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів. Звичайно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов завжди залишатимуться найвищими цінностями. Вони являють собою якийсь таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюють життя радістю спілкування, взаєморозуміння, емоційно збагачують його. ”’ У психології поняття «дружба» визначається як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні відносини, які характеризують взаємну прихильність їх учасників, взаємні очікування відповідних почуттів та віддання переваги. Розвиток дружби передбачає слідування її неписаному «кодексу», що стверджує необхідність взаєморозуміння, відвертості та щирості. Вона передбачає довірливість, активну взаємодо взаємний інтерес до справ та переживань іншого, щирість та безкорисливість почуттів.Серйозні порушення «кодексу дружби» ведуть до її припинення, або до поверхових приятельських стосунків, або навіть до перетворення дружби у її проз и лежність – ворожість. Найбільшої інтенсивності досягає дружба в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова значущість відносин із друзями, найбільша частота зустрічей і найбільший обсяг спільно проведеного часу. При цьому відносини між друзями наповнені глибоким емоційним змістом і часто зберігаються протягом усього життя.Дружба виступає іноді своєрідною формою психотерапії. Вона дозволяє висловити потаємні почуття, які переповнюють людину, та знайти підтримку тих, хто поділяє її думки.Для мене друзі мають дуже велике значення. Це найдорожчі люди після батьків. З ними я завжди можу бути відвертим. Разом із друзями я швидше знаходжу розв’язання будь-якої проблеми, з ними легше виконувати усіляку роботу, радісніше проводити вільний час. Я ціную своїх друзів, намагаюся не сваритися з ними й допомагати їм завжди, коли виникає потреба. Тож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів – що дерево без коріння.