Каковы первые впечатления алёши от бабушки в повести детство (м.горький)

Писатель родился 26.04.1886 г. в деревне Кушлавыч. Отец его – Мухамедгариф - родом из Казанской губернии. Дед писателя был муллой. Когда Габдулле было 4,5 месяца, у него погиб отец, а в три года он потерял и мать. Некоторое время он жил в семье деда Зиннатуллы, после попал в Казань в семью бездетного Мухамметвали, где прожил примерно 2 года.

Биография Габдуллы Тукая рассказывает, что приемные родители его заболели, и мальчик попал в семью крестьянина Сагди в деревню Кырлай, где прожил три года. Крестьянская жизнь далась ему нелегко. Здесь много работал, учился и познавал жизнь Габдулла Тукай. Краткая биография далее рассказывает о его дальнейшем детстве, которое проходило в г. Уральске. Его взял в свою семью купец Галиаскар Усманов, там хозяйкой была его тетя. Учился будущий писатель в медресе семьи Тухватуллиных, параллельно посещал русский класс, в учебе проявилась его большая природная одаренность.К 16 годам сформировались основные убеждения и черты поэта. Биография Габдуллы Тукая подтверждает, что юноша был очень образованным: хорошо знал европейскую, русскую, восточную культуры, несколько языков и много сказок, которые интересно рассказывал.

У него был хороший слух, и он неплохо пел, хотя его голос не был особенно красивым, однако юноша умел приукрасить нотки мелодии.

Много разных жанров охватил Габдулла Тукай. Биография творчество его определяет как народное и реалистическое.

Осенью 1907 г. писатель приехал в Казань, чтобы там заниматься любимым делом. Литературные круги принимают его с легкостью, он сближается с молодыми писателями, которые группируются вокруг издания «Аль-Ислах».

Большая часть стихов Тукая и очерков написаны под впечатлением поездок в деревни Заказанья. В них описана реальность, оцененная заступником народа.

В честь писателя названы: казанская площадь, метро, улицы в Уфе, селе Даутово в Челябинской обл.

Также Тукаю были установлены памятники в Уральске, Санк-Петрбурге и Москве.

Открыты музеи Габдуллы Тукая: Литературный музей в Казани, литературно-мемориальный комплекс Габдуллы Тукая в селе Новый Кырлай.

Именем писателя также назвали премию искусства в Татарстане.

Коли в житті людини відбуваються якісь неймовірні події, першим ділом вона хоче поділитися своїми враженнями зі своїми близькими. Близькими цими можуть бути знайомі, друзі, але в першу чергу мова йде про сім’ю. Враховуючи те, що сталося з Гулівером, особливо в Ліліпутії, думається, що його лист родині був б дуже захоплюючим і цікавим для його родини.

У фантастичній історії Гулівера в Ліліпутії розповідається про те, як він потрапив на територію країни, де всі люди були в дванадцять разів менше його самого. Саме по собі це вже просто дивно. Думається, що новоявлений велетень Ліліпутії у своєму листі до своєї сім’ї дуже ретельно описав би ситуацію, яка з ним сталася, зокрема, свою першу зустріч з ліліпутами, початок їх взаємин. Напевно Гулівер описав би також і те, як ліліпути дружно його прийняли, намагалися влаштувати його життя найбільш комфортним для нього та й для себе чином. Але навряд чи б цей лист мав лише хороші враження від головного героя книги, адже поступово його життя в Ліліпутії стала ставати все гірше і гірше. По-перше, ліліпути були не самими добрими людьми, їх суспільство було неймовірно далеким від ідеалу, характери ліліпутів описувалися Джонатаном Свіфтом не з кращого боку. Незважаючи на відносно добрий прийом у себе Гулівера, вони з часом почали ставитися до нього трохи інакше. Спершу це проявилося в їх зайвій зухвалості, коли вони вирішили залучити його до війни з іншою країною-сусідом, яка також була населена ліліпутами. Саме по собі залучення Гуливера на свою сторону було нечесним по відношенню до їх ворогів, адже це давало Ліліпутії велику військову перевагу. Це був перший випадок тої нечесності і лицемірства жителів Ліліпутії. Але навіть після того, як Гулівер погодився їм до зробив це, вони не зупинилися і продовжили нахабніти по відношенню до нього. Щоб повністю поневолити його і змусити бути придатним і корисним лише для них, вони вирішили видалити Гуліверу очі. При цьому видалення очей подавалося ними як благодійна дія, адже вони могли навіть убити Гулівера при бажанні. Я не впевнений, що якщо б це сталося, головний герой книги був би в змозі написати хоч якийсь лист.

Думаю, що, якби у Гулівера була така можливість, він би поділився зі своєю сім’єю інформацією про всі свої пригоди. Реакція членів його сім’ї, а також емоції цих людей могли б бути різними, починаючи від величезного подиву через те, що сталося з Гулівером, і закінчуючи жахом від того, як самотньо йому було серед людей, які так сильно від нього відрізняються, і від того, з якими серйозними проблемами він зіткнувся.