Придумайте рассказ, в котором главную мысль выражали бы пословицы или поговорки

Я однажды опаздывала на урок. Бежала изо всех сил и случайна упала не даром говорят поспешишь людей насмешишь. Пришлось идти домой потому что я  испачкала юбку. Мама конечно ругалась но на у меня  было еще одна юбка. Потом я посмотрела на часы и оказывается  у меня еще есть 20 минут. После уроков я пришла домой и мне задали по литературе написать мою любимою пословицу или поговорку. Я начала так - моя любимая пословица ее написал Александра Сергеевича Пушкина такая Сказка ложь да в ней намек добры молодцам урок. 
На следующий день в школе. я забыл сделать домашнюю по математике до урока оставалась 15 минут я попросил друга но он как не в чем не бывало пошел играть вот правду говорят что настоящий друг в беде не бросит. Ну я обиделся на друга, а он за словом в карман полез. Я его простил говорят же дружбу помни, а зло забывай. Я и тебе советую дружбу помнить, а зло забывать.

Іноді здається, вся лірика Цвєтаєвої-це безперервне пояснення в любові до людей, до світу і до конкретної людини.

Жвавість, уважність, здатність захоплюватися і захоплювати, гаряче серце, пекучий темперамент — ось характерні риси ліричної героїні Цвєтаєвої, а разом з тим і її самої. Ці особливості характеру до й зберегти смак життя, незважаючи на розчарування і складності творчого шляху.

Лірична героїня Цвєтаєвої повністю відображає почуття і переживання самої Марини, так як поетеса спочатку принципово поставила знак рівності між собою і своєю ліричною героїнею. Виходячи з цього вірші Цвєтаєвої дуже особистісні. Цвєтаєва завжди вважала, що поет у своєму творчості повинен бути індивідуальний. З цього принцип: бути тільки самою собою, ні в чому не залежати ні від часу, ні від простору.

ответ: Я думаю так.

Объяснение:

Хліб завжди цінується українцями. Усі розуміють, що без хліба людину чекає голод.

Про нього складено багато прислів'їв та приказок. Він усьому голова. Хлібом-сіллю на вишитому рушнику гостинні українці з давніх часів зустрічають дорогих гостей. Вміють випікати смачні та запашні короваї, хлібини, калачі. Наші предки ніколи не залишали на столі крихти хліба. Коли падала хлібина, піднімали її й цілували за життя, що на ньому тримається. Бо зернові рослини, які дають хліб, смачною випічкою та кашами годують людей, а кормом - домашню худобу.

До хліба повинне бути дбайливе ставлення.