Повесть "дубровский'' составить характеристики троекурова и дубровского (старших) c доказательствами кратко ''най'' (наилучший ответ)

Книга Даниэля Дэфо "Жизни и удивительные приключения Робинзона Крузо" рассказывает о том, что человек может выжить в самых необитаемых условиях,

главное не падать духом и прикладывать определенные усилия для того, чтобы выжить.

Робинзон Крузо, попав после кораблекрушения на необитаемый остров, используя все возможности,

трудясь себе во благо, не покладая рук, выживает и даже устраивает себе в меру комфортные условия.

Книга рассказывает о человеческом одиночестве, о том, как трудно без общения.

Когда Робинзон Крузо знакомится с Пятницей, то даже не понимая языка друг друга, они становятся почти друзьями и получают удовольствие от общения друг с другом.

держи

Объяснение:

Ім’я: Бідний ідальго Алонсо Кіхано → мандрівний рицар Дон Кіхот із Ламанчі (щоб уславити свою батьківщину)→ Рицар Сумного Образу → Рицар Левів.

Опис Дон Кіхота – «Літ нашому гідальгові до п’ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий…»

Захоплення. Полюванням, але «водно читав рицарські романи з таким запалом і захватом, що майже зовсім занедбав не лише полювання, а усяке господарство». Він навіть збожеволів через них, і, вірячи у правдивість описаного, вирішив стати мандрівним лицарем.

Мета мандрівок Дон Кіхота. «Поборювати всілякого роду кривди, наражатися на різні біди й небезпеки, щоб, перебувши їх і подолавши, окрити ймення своє безсмертною славою». Подорож не можна було відкладати, «бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода: скільки ще в ньому треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати» (розд. II, ч. І).)

Збруя. «Поперед усього вичистив прапрадідну збрую, що вже бозна-відколи занедбана в кутку валялася і добре іржею та цвілизною взялася». «Вирізав з картону такий ніби начілок, примостив до шишака — от тобі і шолом зуповний. …рубонув раз і вдруге, то одним махом знівечив усе, над чим цілий тиждень морочився».

Кінь. «Тоді огледів свою шкапу і, хоч вона в нього була …сама шкіра та кості, визнав, що ні Александрів Буцефал, ані Сідів Баб’єка його коневі не рівня… І назвав нарешті Росинантом, себто Перешкапою. Се ім’я здалось йому благородним і милозвучним, а до того ще й промовистим: бувши передніше шкапою, перетворився б то його кінь у найпершого румака на світі».

Дама серця. «Проста дівчина з сусіднього села, хороша на вроду, що він у неї був деякий час закоханий, хоч вона, здається, про те не знала і не дбала. Звали її Альдонса Лоренсо… Він назвав її Дульсінею Тобоською (бо родом була з Тобоса). Це ім’я здавалось йому доброзвучним, витворним і значливим, до пари тим, що він приклав уже собі й коневі своєму».

Зброєносець — Санчо Панса (Панса — черево). «Був то чоловік добрий, хоча добра мав, сердега, не гурт, але, як то кажуть, без олії в голові… покинув жінку і дітей і став до сусіда свого за джуру».

Дон Кіхот – це мрійник-ідеаліст: людина зі шляхетними намірами, котра не може втілити в реальне життя, бо не знає, як це зробити. В образі Дон Кіхота узагальнено характерні риси людської природи, які проявляються в різні часи, в різних країнах. Сервантес створив образ глибокого загальнолюдського змісту, що виходить ‘за межі своєї епохи.

Дон Кіхот є символом певних властивостей людського духу, тому й став «вічним образом». Його «вічність» зумовлена тим, що риси літературного характеру Дон Кіхота притаманні людям різних епох.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/don-kihot-harakteristika-golovnogo-geroya