Напишите сочинение расуждение проблема достижение цели по произведению крыжовник и ионыч план: 1 ведение 2 основная часть о любви 3 вывод

О Боже обожаю Жюля Верна
Мне очень понравился этот роман. В нем Жюль Верн описывает приключения пяти американцев, борющихся за свою жизнь. 
Сайрес Смит, Наб, Гедеон Спилет, Бонавентур Пенкроф и Герберт попали в плен в Ричмонде. Рискуя своей жизнью, они во время бури решаются бежать из плена на воздушном шаре. Пять дней они были в руках стихии. В конце концов они приземляются на необитаемый остров, который называют островом линкольна. Но вскоре путешественники совсем осваиваются там и делают остров вполне обитаемым. Благодаря знаниям Смита и Герберта, благодаря силе Спилета и, Наба и Пенкрофа они производили предметы труда и обихода и не знали ни в чем нужды. Также они нашли нового товарища Айртона. 
Но на острове происходили таинственные события. Какой-то человек все время им в самых трудных ситуациях. Вконце они узнали, что это был капитан Немо. Немо предупредил их о скором извержении вулкана, после которого остров должен взорваться. Они отблагодарили Немо за все ,и он умер. Все следующие дни американцы занимались постройкой корабля. Но закончить стройку им не удалось, и остров взорвался.  Несколько дней умирая от голода, ни живут на рифе - это все, что осталось от их острова. Поселенцы ни на что не надеялис, но вдруг их корабль "Дункан", приплывший за Айртоном. Координаты острова Линкольна оставил еще до смерти Капитан Немо на острове Табор. 
Возвратившись в Америку, друзья покупают участок земли и живут на нем также, как и на острове.

ответ: Автор – Дж. Байрон.

Рік написання – 1807.

Збірка – «Години дозвілля» (Hours of idleness).

Тема – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.

Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства. Це внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу. Автор послідовно розвінчує жадані для багатьох людей життєві блага: високе становище в суспільстві, багатство, кохання, спілкування в колі друзів. Він вважає, що ці блага дають лише ілюзію щастя, але забирають те, що має справжню цінність, — свободу, волю. “Хотів би жити знов у горах” художні засоби

Епітети: дітям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан,   вертепний галас,  втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.

Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду;  світ лукавства і облуди.

Порівняння: душа, мов птах прип’ятий;  як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.

Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів;  То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ;  А ти, о Жінко, світоч вроди.

Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята?

Самотність, розчарування відчувається у вірші. Поет був романтиком, тож і вабили його “темні урвища і хребти”, “пустка дика й хмура”, “небо грозове”. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність Вірш Байрона «Хотів би жити знов у горах…» завжди актуальний, оскільки в ньому показані складні духовні шукання особистості, осмислюється місце людини у світі й утверджуються волелюбні ідеї. Автор протестує проти ницого, бездуховного суспільства, прагнучи у світ мрії, свободи, високих ідеалів .

Объяснение: