Складіть коротку характеристику героїв Олексій Столбін "Четвірка з плюсом"

Объяснение:

Книга — мій вірний друг і порадник

Книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. У моєму житті книга завжди посідала важливе місце. Я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. Згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. Які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними.

Книги — морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

(І. Франко)

Коло моїх читацьких інтересів досить широке, але найщиріший відгук у моїй душі мають твори українських письменників. Вразив мене роман Панаса Мирного та Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", який змусив замислитися над долею людини і тим, що її визначає: соціальні умови або генна спадковість? Чи людина сама формує свій характер і творить власну долю? Досить неоднозначний образ змальовано авторами: Чіпка, який із невтомою шукача правди перетворився на страшного злочинця. Після довгих міркувань я дійшов висновку, що думки і вчинки Чіпки можна зрозуміти та пояснити, але не можна виправдати, тому що жодна людина не має права здійснювати таким чином "самосуд". Кожен повинен сам відповідати за свої вчинки і будувати своє життя, і тоді не потрібно буде шукати собі виправдовування.

В своём рассказе "Бежин луг" Тургенев описывает жизнь крестьянских детей в крепостнической России. Он показывает, как нелегко жилось им в это время, как им приходилось трудиться наравне со взрослыми, получая при этом жалкие гроши.

Рассказ ведется от имени охотника Пётра Петровича. Он охотился в лесу и уже собирался идти домой, но в темноте сбился с дороги и вышел к Бежину лугу. Там горел костёр, а рядом сидели деревенские мальчики: Федя, Илья, Павлуша, Ваня и Костя. Они варили картошку и рассказывали друг другу о нечисти и её проделках. Ребятам было от 8 до14 лет, они выгнали на ночь лошадей на выпас и в разговорах коротали время. В их историях реальность переплеталась с суевериями и необразованностью.

В своем возрасте эти ребята уже многое умели делать: пасти лошадей, работать в поле и дома, собирать грибы и ягоды. К примеру, мальчикам 12 лет уже приходилось работать на фабрике. При этом их жестко эксплуатировали, потому что надсмотрщик даже не разрешил детям на ночь уйти домой. В то время широко применялись телесные наказания, как ко взрослым, так и к детям.

Особенно Тургенев выделил Павла, мальчика из бедной семьи. У него был сильный голос, умный взгляд, спокойствие и уверенность. Пока все сидели, Паша следил за костром, варил картошку и даже бросился лошадей от волка. Этот мальчик говорил не много, но был мудр не по годам.

Автор очень точно передал искренность, доброту и непосредственность деревенских детей. Описывая красоту окружающей природы, он также раскрыл проблемы простого народа: необразованность, нищету, жестокость помещиков и т.д. Описания русской земли и детей пробирают до глубины души.

Заканчивает свое произведение Тургенев описанием рассвета, который служит как бы финальным аккордом. Мастерство писателя дает читателям возможность ощутить красоту родной природы, заметить то, что происходит в ней ежесекундно, дарит надежду на лучшее.