Почему пахарь собирается сеять с молитвой? какие духовные ценности важны для него?

Для него в первую очередь важна религия,перед любым делом он как бы обращается к Богу и просит разрешение на ту или иную работу!

Анализ Сказки “Верный Трезор”

Сказка “Верный Трезор” была выпущена в 1885 году,автор - Салтыков-Щедрин

Михаил Евграфович. Главный герой сказки - пес по имени Трезор, он всегда хотел

чтобы все окружающие его люди и особенно хозяин видели в нем самого настоящего

пса с большой буквы, он добивался это до конца жизни, и ему это удалось. Хозяин

видел в нем идеального пса, и незаменимого Трезор гордился этим, и тем,

что он даже за подарки и еду никогда не ушел бы со своего места “ Подожмет

Трезорка хвост и спрячется в конуру, от соблазна подальше”. Хозяин несколько раз

проверял Трезора, на то, сможет ли он удержатся от соблазна в виде еды или нет, но

пес ни разу не подвел своего хозяина. И только один раз, хозяин увидел Пса спящего

днем, и понял что ему нужна замена. После того как Трезор провел свои последние

дни жизни на теплой кухне, хозяин его утопил.

Главная мысль сказки «Верный Трезор» заключается в том, что раболепное

поведение и покорность никогда не станут поводом для уважительного отношения.

Трезор пресмыкался перед своим хозяином, и хотя купец ценил верного пса, он не

видел в нем друга, а видел лишь раба. И когда пес стал обузой на старости лет,

хозяин велел его утопить. Сказка учит воспитывать в себе чувство собственного

достоинства и вести себя так, чтобы добиться уважения окружающих

ТОЛЬКО ИЗМЕНИ ОТВЕТ

Проблема індивідуальності. Е. Андієвська порушує у творі питання про те, якою є доля унікуму в суспільстві, яке не готове до його сприйняття, і хто винен у тому, що інакшість приречена на вигнання й загибель. За законом природи, риби мусять мовчати, проте сталося так, що «серед табунів мовчазної риби… народи­лася балакуща риба». Та, за звичаєм, сіра маса такого іншого має за божевільного, не визнаючи його унікальності чи геніальності. «Говорющих риб», як правило, жахаються і соромляться; ви­ нятковість заважає і дратує посередностей: «ба­лакуща риба, говорячи без упину, заважає рибам зосередитися, а це порушує гідність риб’ячу».

Проблема дружби. Незвичайна риба, яка до цього часу розмовляла з тими, хто того зовсім не хотів, і дивакуватий чоловік, який мовчить із тими, з ким треба говорити, подружилися. Вигнана з води рибина допомагає людині ловити своїх; рибалка не має порозуміння ні з жінкою, ні з колегами по ремеслу і знаходить спільну мову лише з рибою. Вона тепер для нього важливіша за родину. Проте чоловік усе-таки не уважний до свого друга: зумівши почути голос риби, він не помітив, що риба не така, як люди, і потребує особливого представлення. Так само рибина не здатна була усвідомити, що в людських очах вона може видатися звичайним уловом. Рибалка і риба, будучи різними, так і не змогли до кінця зрозуміти ані одне одного, ані того, що риби і люди – не одне й те саме. Врешті, незвичайна дружба закінчується для риби смертю, а для її товариша – божевіллям. Один вигнанець поми­рає, другий – народжується. Тепер він шукає риб’ячого товариства, але ж чоловік – не риба. Проблема взаєморозуміння в сім’ї. Шакал слушно зауважує: «…він [чоловік] ніколи не гуто­ рив із нею так, як із рибою. Зрештою, не виключено, що жінка його просто ніколи не слухала». З одного боку, можна осуджувати дружину, яка є настільки приземленою, що не здатна помітити нічого, окрім хатніх клопотів, і весь час дорікає чоловікові за його недолугість. А з іншого – хто ще, як не чоловік, винен у тому, що його жінці ніколи і вгору глянути, не те що думати про високе.

Проблема сили слова. Чи не виступає «гово­рюща» риба поетом, коли розмірковує над тим, «яка розкіш вимовити слово, а тоді дивитися, як воно кольоровими бульбашками рухається крізь воду», і чи не є це слово першим серед риб? Пророк часто буває не визнаним за життя. Водночас мудрість завжди цурається марного базікання. Зрештою, на бульбашки можна дивитися по-різному: як на кольорові (естетичний аспект) і як на порожні (марнославство). Проблема вимушеної еміграції. Молода й недосвідчена рибина не здатна збагнути, чим загрожує їй спроба порушувати традиції, не могла усвідомити того, чого побоювалися старі та му­дрі мешканці водойми. Так чи інакше вона стає ворогом, доля якого тепер одна – еміграція. По суті рибу, яка, як відомо, без води не жилець, за­ лишають напризволяще, примусово виселяючи з водойми; тож вона змушена пристосовуватися до нових умов і пізнавати світ по-новому