Почему рассказ назван возвращение? что имел ввиду автор : возвращение с войны, возвращение к детям, возвращение к человечеству и состраданию? в виде сочинения рассуждения !

Главный герой ( Иванов) возвращается с войны. Он случайно узнаёт, что его жена была ему неверна ( хотя это была неправда,Иванов сам изменил своей жене и теперь,когда он сам лгал,ему все казались лжецами). Он уходит из семьи, уезжает на поезде, но когда поезд уже тронулся, он видит в окно, что его дети бегут за поездом, они-то ни в чем не виноваты, они так ждали его все эти тяжелые годы! И он выпрыгивает из поезда, и дети бегут к нему... Тем самым он ВОЗВРАЩАЕТСЯ в семью, к детям и жене, которая давно раскаялась (да и было-то это в голодное, тяжелое время, один добрый человек ей и детям выжить, не умереть с голоду) .
Так что этот рассказ не только про возвращение с войны, но, главное, про возвращение отца к детям и жене.

Трагедія Есхіла "Прометей закутий" побудована на основі давньогрецьких міфів про титана, який викрав у богів вогонь, віддав його людям і був за це жорстоко покараний Зевсом. У п'єсі чітко визначилася безкомпромісна поведінка головного героя, його непримиренний конфлікт із Зевсом. Напруженість сценічної дії підсилюється монологами, діалогами, виступами хору.

Головний герой сам розповідає про значення його дарунку для людей, які через свою безпорадність і байдужість богів до їхньої долі були приречені на загибель. Прометей розуміє, що зробив багато для людей: відкрив їм "науку чисел і письмен сполучення", дав їм "творчу пам'ять — праматір муз", навчив приручати тварин, впровадив мореплавство, допоміг знаходити залізо, мідь, срібло й золото. Але в скрутну для нього хвилину герой не має зла на людей, він жаліє їх і не шкодує про те, що зробив. "Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я , Як із біди своєї ізвільнитись". Прометей мужньо зносить усі страждання, усвідомлюючи свою безневинність ("Я, страждаю безвинно") і не бажаючи врятувати собі життя розкриттям таємниці про падіння влади Зевса ("Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю... Скажу відверто — всіх богів я ненавиджу"). Для титана характерним є рішучій протест проти тиранії, прихильність до людей, стійкість, мужність, витримка, волелюбність, пристрасність, сила духу, нескореність, безкомпромісність. Розум Прометея, сила духу, героїчне служіння людям, мужнє страждання заради їхнього щастя завжди приваблювали людей. Недарма цей образ є одним з перших "вічних образів".

Відомо, що в літературі існує поняття "прометеїзм". Суть його полягає у вічному прагненні до героїчних діянь, нескореності, незламності, здатності до самопожертви в ім'я людей. Тож недарма цей образ спонукає сміливців до нових пошуків і відкриттів. Мабуть, саме тому до образу Прометея зверталися письменники, музиканти, художники різних епох. Відомо, що образом Прометея захоплювалися Й. В. Гете, Дж. Байрон, П. Б. Шеллі, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, А. Малишко, М. Рильський. Дух титана надихав славетних майстрів пензля — Мікеланджело, Тиціана, Рибейру, композиторів — Л. Бетховена, . Ф. Листа, Р. Вагнера, О. Скрябіна, К. Стеценка.

Отже, трагедія "Прометей закутий" — один з найкращих творів Есхіла. Він побудований за зразком античної трагедії (велика кількість діалогів, монологів, виступи хору). Титана Прометея зображено сильним, мужнім, пристрасним, з великою силою волі та витримки, нескореним і непереможним. Він не шкодує за зробленим і готовий до самопожертви в ім'я людей. Саме такі риси характеру героя дозволили віднести його до "вічних образів", які надихають багато поколінь митців.

с закосом под публицистику:

Старик стоял на рынке и продавал корову, но никто не хотел её покупать. Хотя многим людям была нужна корова, но эта, видимо, никому не нравилась. Клиенты говорили старику, что цена за неё слишком высока, обращали внимание на худобу животного, спрашивали, много ли она даёт молока. Старик отвечал, что цена за корову та же, за которую он сам её покупал, что она постоянно болеет и молока не даёт совсем. Так и простоял старик целый день на базаре, но корову никто не купил. Но один молодой человек сжалился над ним и предложил в продаже. Встал парень возле коровы, и подошёл к ним покупатель с немалой суммой денег. Он стал торговаться с молодым человеком, который, в свою очередь, принялся врать клиенту о том, что у коровы хороший удой. Но старик, слушавший их разговор, решил, что такую хорошую корову продавать не будет.