Пчела и муха. вот какую притчу рассказал однажды старец паисий святогорец. на лугу росло множество цветов. здесь были и белые благоухающие лилии, и гиацинты, и высокие синие ирисы. и маленьким цветочкам тоже нашлось место в траве. ветер наклонял их, весело колыхал траву и листья, и аромат разносился далеко-далеко! над поляной, над цветами трудились пчёлки. они собирали сладкий нектар, чтобы подкормить молодняк в улье и запастись едой на долгую холодную зиму. сюда-то и прилетела муха. она недовольно жужжала и оглядывалась. одна маленькая пчёлка, оказавшаяся здесь в первый раз, вежливо спросила муху: – не знаете ли вы, где здесь белые лилии? муха насупилась: – не видела я здесь никаких лилий! – как? – воскликнула пчёлка. – но мне говорили, что на этом лугу должны быть лилии! – цветов я тут не видела, – пробурчала муха. – а вот недалеко, за лугом, есть одна канава. вода там восхитительно грязная, а рядом столько пустых консервных банок! тут к ним подлетела пчёлка постарше, державшая в лапках собранный нектар. узнав, в чём дело, она сказала: – правда, я никогда не замечала, что за лугом есть канава, но я столько могу рассказать о здешних цветах! – вот видишь, – сказал отец паисий. – бедняжка муха только и думает о грязных канавах, а пчёлка знает, где растёт лилия, где – ирис, а где – гиацинт. и люди так же. одни похожи на пчёлку и во всём любят находить что-то хорошее, другие – на муху и во всём стремятся увидеть только дурное. а ты на кого хочешь быть похожим? составь план текста из трех пунктов.

Олена Теліга щиро вітала досягнення феміністичного руху в Україні, однак визнавала обмеженість результатів роботи жіночих організацій, зауважувала, що сам факт існування специфічної жіночої преси підкреслює лише «відокремішність» і підрядність жінки, будуючи знов сліпу вуличку «жіночого світу» з його специфічними зацікавленнями. Відсутність співпраці із чоловіками у будь-якій сфері життя поціновувалась Оленою Телігою як гальмуючий чинник, хоч гендерне мислення було для неї органічним: «Безперечно, жінка завжди матиме дещо відмінну від мужеської психіки і дещо відмінні уподобання, що в певний б буде відбиватися на всіх її чинностях і її творчості. Цей жіночий елемент так само потрібний у будуванні життя і мистецтва, як і мужеський. У співпраці з мужчинами затрачує він свою солодкавість і пасивність, робиться викінченим і необхідним чинником життя». Вона вважала, що «жінка в кожній нації є такою, якою її прагне мужчина». Олена Теліга була переконана: «Не мають рації ні ті, що бачать місце української жінки лише при / в родині, ні ті, що роблять з неї лише громадську діячку, чи ще гірше - дуже коштовну здобич у руках нещасного знаряддя грошей - мужчини.

Роля української жінки є так само вийняткова, як вийнятковим є положення її краю. Вона мусить бути і його будівничим, допомагаючи мужчинам, і в той же час господинею в житті мужчин <...>. Але ще більше потрібно навчитися жінці не уникати деяких конфліктів, а шукати їх і наставляти їм своє чоло. І мужчин не відтягати від конфліктів, а підтримувати їх, незалежно від своєї вигоди і свого спокою».

1. Г

2.Б

3. Б

4. А

5. В

6. А

7. * наближення до реального життя;

*своєрідність конфлікту (неможливість розв’язання зовнішнього конфлікту приводить до того, що внутрішній конфлікт стає центром дії); *широке використання підтексту в мові персонажів п’єси; *звернення до античності.

8. Еліза – це дівчина з простої сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати.