Нужен краткий пересказ жуль верн мореплавател 18 века

2 лютого 1873 року шхуна-бриг "Пілігрим" перебувала на 43" 37" південної широти і 165° 19" західної довготи (від Грінвічського меридіана). На борту шхуни, що була споряджена для китобійного промислу, знаходились відважний капітан Халл, п'ятеро матросів, п'ятнадцятирічний сирота Дік Сенд, судовий кок Негоро, а також дружина власника шхуни — місіс Уелдон з п'ятирічним сином Джеком, їхній родич — природознавець кузен Бенедикт, та няньки негритянка Нун. Кілька днів "Пілігрим" просувався у бік Сан-Франциско, коли раптом маленький Джек побачив судно, що зазнало аварії. Підпливши ближче, моряки помітили на судні п'ятеро негрів та собаку Динго. Матроси узяли потерпілих на борт своєї шхуни, й за кілька днів вони повністю одужали. Втім, впадала в очі дивна обставина: собака гарчав на Негоро, ніби впізнав його, навіть намагався кинутися. Тож, кок вирішив не з'являтися в нього на очах. До речі, виявилося, що собака вміє читати, точніше складати літери. І він склав з кубиків, що дали йому Дік з капітаном, напис "С. В.". Отже, в нього мав бути хазяїн, який його цьому навчив.

Объяснение:

Прості речення:

1.Сонце (що робить?) Світить.

2.Нещодавно переважно без опадів (що зробив?) Пройшов.

3.Листя беріз (що зробили?) пожовкли.

4.Вечоріє(дієслово). Небо(іменник) на заході порозовело(дієслово).

Складні речення:

1.Настала(дієслово) весна(ім), прилетіли(дієслово) перші птахи(ім).

2.Олена(ім) стрибає(дієслово) з гiрки, а Иван(ім) катаеться(дієслово на санчатах

3.Ми(ім гали(дієслово), як білка(ім) карабкалась(дієслово) на дерево

4.Лівий берег(ім) річечки низький, а на правій стороні берег(ім) високий.

іменник однією лінією,дієслово двома лініями,

В лесу весной

Хорошая затея – прогулка по весеннем лесу! Хочется оказаться на природе, посмотреть, как там наш лес? Можно ли уже пройти по знакомым тропинкам?.

Вспоминается стихотворение Александра Трифоновича Твардовского:

«Снега потемнеют синие

Вдоль загородных дорог

И воды зайдут низинами

В прозрачный еще лесок…»

Лес, действительно, прозрачный. Белые березовые стволы хорошо заметны на фоне соседнего ельничка, а когда войдешь в рощицу, кажется, что они излучают теплый свет. Мы идем по тропинке, проложенной по невысокому пологому бугру. Справа по склону стоят березы. Слева, внизу, видно темную холодную воду, подернутую тонкой ледяной пластинкой. А кое-где и не растаявший еще снег под березовый ствол маскируется. На эту сторону бугра солнце не заглядывает, вот затаился в надежде, что зима еще вернется. И она возвращается ненадолго, чтобы сделать проходимыми раскисшие за день дорожки:

«Утренник лёг на дорогу

Ровным сухим полотном…»

Это днем до 10 градусов тепла, а по ночам температура опускается до нуля и даже немного ниже. Лес умеет хранить прохладу. Но места, прогреваемые солнцем, хорошо заметны. Твардовский писал:

«И, сонная, талая

Земля обвянет едва

Листву старую,

Пойдет строчить трава»

Именно так! Молодые листочки, не страшась заморозков, упорно пробиваются сквозь пожухлый опад листьев. Листва прикрывает молодые ростки, а потом совсем сопреет и питать их будет.

А вот и краснотал – красная верба, ива пестролистная. Она — обрамляет небольшое озерцо-болотце, к которому нас привел ручей.. На молодых бордовых гибких прутиках серые пушистые комочки чуть видны. Но это уже начало цветущей весны.

«Весенним заморозком чутким

Подсушен и взбодрён лесок.

Ещё одни, другие сутки,

И под корой сок».

Это Твардовский о березовом соке, который очень полезен и приятен. Им березы готовы с нами поделиться. Только надо не жадничать, березу жалеть нужно, тогда дерево к следующему году затянет маленькую ранку рановато еще для сокодвижения и пары дней — мало. А вот через недельку – можно будет снова навестить наш лес.

Объяснение: