Друзья и враги герасимаразвернутый план​

Друзья - Татьяна-любовь Герасима-она сначала побаивалась его и относилась с отвращением, но потом узнала в нем хорошего человека.Муму-любимая собака Герасима.Верный и благодарный друг.

Враг - барыня, жестокая и властная женщина,убившая смысл жизни Герасима и его мечты

"Останній листок" — зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви
(за однойменною новелою О'генрі)
Видатний американський письменник О'генрі писав свої новели з життя звичайних мешканців Америки свого часу. Тому його твори мали такий великий успіх серед читачів. Вони були близькі кожному, бо кожен міг побачити в персонажах новел своє особисте оточення, або навіть уявити себе одним з головних героїв. Але, на відміну від реальних життєвих подій, новели О'генрі часто мають щасливу кінцівку.
Однією з найкращих новел письменника є "Останній листок". Почуття безкорисної дружби та самовідданості між молодими дівчатами та старим художником захоплюють своєю щирістю та чистотою.
Сью та Джонсі — дві подруги, яких поєднує життя. Вони, як сестри, поділяють разом і домівку, і їжу, свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної до віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.
Старого Бермана пов'язує з дівчатами почуття щирого бажання до Його опікування молодими художницями виникло із потреб його душі і як досвідченого художника, і як людини, яка почуває себе самотньо і під кінець життя поспішає витратити свої батьківські почуття. Він намагається полегшити дівчатам умови існування і хвилюється за них більше, ніж за себе.

После Октябрьской революции Россию покинули многие известные литераторы, среди которых оказался и Иван Бунин. Знаменитый русский поэт и писатель очень болезненно воспринял смену власти и начало гражданской войны, поэтому решил на время уехать из страны. В глубине души он понимал, что, возможно, расстается с Россией навсегда, и очень скоро это предположение подтвердилось. Однако с первых дней горечь разлуки с родиной не давала Бунину покоя, и в 1922 году он написал стихотворение «У птицы есть гнездо, у зверя есть нора…».

Первые строчки этого произведения указывают на то, что автор завидует обитателям леса, которые имеют свой дом, пусть и такой ненадежный, не обустроенный и лишенный привлекательности с человеческой точки зрения. Однако именно там они чувствуют себя в полной безопасности и наверняка по-своему счастливы, чего сам Бунин лишен. Он отмечает, что ему было крайне тяжело принимать решение об эмиграции. «Как горько было сердцу молодому, когда я уходил с отцовского двора», — отмечает автор. Для него прощание с Россией стало вторым трагическим событием в жизни. Ведь однажды, будучи 17-летним подростком, он уже покидал отчий дом, чтобы доказать всему миру собственную самостоятельность. Воспоминания и свежие ощущения наслоились друг на друга, став причиной довольно глубокой и продолжительной депрессии Бунина, а также поводом для написания целого цикла произведений как в прозе, так и в рифме, которые автор посвятил своим переживаниям.