Может ли искусство повлиять на душевное состояние человека? объём: 9 предложений + один пример из художественной

Объяснение:

Митраша запомнил рассказы отца о заветной "палестинке", которую сельчане не знают. То ли потому, что она скрыта растительностью, то ли потому, что она совсем рядом с опасной Слепой еланью - топким участком болота, опасном своей неприметностью.

    Отец когда-то говорил: "Идите на Высокую гриву и после того держите на север и, когда перевалите через Звонкую борину, держите все прямо на север и увидите — там придет вам палестинка, вся красная, как кровь, от одной только клюквы". Это мальчик запомнил. Но про опасность и осторожность, наверняка, забыл.

      До лежачего камня дети так и шли: Высокая Грива, Звонкая борина - островки соснового леса на болоте. Но потом брат и сестра  рассорились. Митраша упрямо пошел по неприметной тропинке на север, а Настя свернула с прямого пути, повернув направо, как вела протоптанная тропа. 

    Настя, увлекшись сбором, все же незаметно сошла с широкой тропы, но случайно вышла к той самой "палестинке". Обилие ягод вскружило ей голову, она забыла о брате и не замечала течения времени.

    А в это время Митрашу засасывала трясина. Он не только пошел по опасной тропе, но и решил не следовать ее повороту, а сократить путь, пройдя по "чистой ровной поляне" - надоело ему по кочкам прыгать.  Но этим "совершенно ровным местом" среди кочек и была Слепая елань!

     И не погиб он бесследно только потому, что смог выползти, ухватившись за собаку. Травка прибежала к нему, следуя за зайцем. Сюда же затем подобрался матерый волк - Серый помещик. Его Мальчик застрелил вместо пригнанного Травкой зайца. На выстрел прибежала Настя. Дети-то, оказывается, совсем рядом были!

    "... большая тропа и малая, огибая Слепую елань, обе сходились на Сухой речке и там, за Сухой, больше уже не расходясь, в конце концов выводили на большую Переславскую дорогу. Большим полукругом Настина тропа огибала по суходолу Слепую елань. Митрашина тропа шла напрямик возле самого края елани."

Приложение: 1. Карта.

                       2. Тропа Митраши.

                       3. Тропа Насти.

                       4. Клюква с "палестинки".

Потом ты будешь начертить кластер и записать из этих предложения

У п”єсі Генріха Ібсена “Ляльковий дім”  розповідається про сімейне життя Нори і Торвальда. Торвальд був заможним чоловіком,  у нього було все - робота, сім”я, затишний дім і любляча дружина Нора. Шлюб цих двох осіб нагадував п”єсу у ляльковому будиночку. Чоловік був дуже толерантний, поважав себе і вважав, що брехні не повинно бути в їхньому сімействі.  Проте одного разу все помінялося. Коли чоловік Нори був хворим, вона робила все, щоб вилікувати його, але їй не вистачало грошей. Тоді вона почала підробляти підпис свого батька на документах, тобто, вчинила злочин. Нора розуміла, що цього Торвальд не пробачить їй ніколи,  якщо дізнається, хоча за цим вчинком стояло бажання врятувати його життя.

Нора    потроху  сплачувала борги,  в які потрапила,  рятуючи його. Коли про таке становище дізнався її чоловік, він був у сильному розпачі. Він хотів вигнати Нору із дому, казав що вона недостойна виховувати їхніх дітей, але його позиція різко помінялася, коли чоловік, який видав Норин секрет,  сказав, шо не розкриє цю таємницю нікому.

Саме тоді Торвальд заспокоїв свою жінку і сказав, що у них буде все добре, оскільки ніхто не дізнається про її вчинок. Але Нора після довгих роздумів  вирішила піти із дому, в якому її сприймають за ляльку.

Я вважаю, що Нора була варта кращого ставлення до себе з боку своєї сім*ї, оскільки любила свого чоловіка і готова була на все заради Торвальда.  А він натомість  був ладен вигнати її із дому за те, що вона підписувала фальшиві документи, щоб добути грошей і врятувати  йому життя. Саме через це вона покинула своїх дітей і чоловіка, хоча їй було дуже боляче усвідомлювати, що ніколи,  можливо,  не побачить своїх діток.

Відкритий фінал п'єси не дозволяє визначити, що чекає Нору: перемога або поразка, загибель або «нове життя».  Адже Нора живе не своїм життям. Вона сама зізнається, що відчуває себе лялькою, що нею завжди керували - спочатку батько, потім чоловік. Мені шкода її.