Чим екранізація відрізняється від оригінального твору " Пигмалион "

В п'єсі розповідається про лондонського професора фонетики Генрі Хігінса, який уклав парі зі своїм приятелем, полковником Пікерінгом. За умовами парі, Хігінс має за шість місяців навчити квіткарку Елізу Дулітл вимові, заведеній у вищому світі, і на світському прийомі зуміти представити її як герцогиню.

Для екранізації 1938 року Шоу написав кілька нових великих епізодів, які зараз зазвичай включаються до англійського тексту п'єси.

У 1956 році американський композитор Фредерік Лоу написав за мотивами п'єси мюзикл «Моя прекрасна леді», який також мав великий успіх. Як фільм, так і мюзикл, на відміну від п'єси, закінчуються щасливим любовним фіналом.

додані єпізоди:

Розлучившись в кінці 1 акту з Хігінсом, «казково розбагатіла» Еліза здійснює свою давню мрію – приїздить додому на таксі. Водій, відверто забавляючись її спробами видати себе завсідником таких поїздок, відмовляється від плати та зі сміхом їде. Детально описана комірка Елізи – вибитий фрагмент вікна заклеєний папером, на стінах вирізки з газет, що зображують популярних акторів і леді у пишних нарядах, біля вікна порожня пташина клітка, навпроти – ліжко, на яку звалене «все, що може зберегти тепло».

Після заключення парі Еліза у супроводі місіс Пірс входить у ванну кімнату, яку на початку приймає за пральню. Дізнавшись, що їй доведеться помитися самій, категорично відмовляється — « від цього можна застудитися до смерті!.. Ви не знаєте, що таке холод для мене, як я боюсь його». Місіс Пірс її заспокоює: Хігінс приймає ванну щоранку, до того ж воду можна зробити гарячою. Еліза плаче: якби вона знала, що на неї чекає, ніколи б не прийшла. Місіс Пірс дає їй халат, капці, наказує перевдягнутися, регулює температуру води, щедро досипає у ванну мильний розчин і озброюється жахаючого вигляду щіткою.

У кінці акту, після сварки з Хігінсом, Еліза в своїй кімнаті збирає речі, перевдягається в дорожний костюм, показує сама собі язик в дзеркалі і з рішучим видом виходить із будинку непоміченою. За дверима вона натикається на закоханого Фреді, який уже багато ночей мріє біля її вікна.

Еліза признається, що більш за все їй хочеться утопитися, і падає в обійми щасливого Фреді. Під'їжджає таксі, і парочка вирішує відправитися за порадою до місіс Хігінс

Шоу трохи перебудував заключні абзаци. Хігінс намагається відновити колишні відносини з Елізою, доручає їй купити шинку, сир Стілтон, рукавички 8-го разміру та краватку для нового костюму. Еліза відповідає: «8-й розмір вам буде малий, ви вже маєте три нові краватки, які ви забули у ящику умивальника, Пікеринг воліє сир Глостер, а не Стілтон, а ви взагалі не відчуваєте різниці. Про шинку я подзвоню місіс Пірс. Що ви без мене будете робити...».

Лан рассказа "Кавказский пленник" ( Л. Н. Толстой)

Часть № 1. Почему так непохоже сложились судьбы героев.

1) Сцена договора о выкупе "смирный" Костылин и "джигит" Жилин.
2) Жизнь в плену: активная - Жилина, пассивная - Костылина.
3) Первый побег: Костылин - слабый :душевно и физически ;Жилин - выносливый, заботится о товарище.
4)Второй побег результат храбрости и настойчивости Жилина.

Часть № 2. Как Толстой показывает что разность в характерах влияет на развитие событий.

1) Эта разница в сцене нападения татар.
2) В сцене торга показаны больше различия между героями.
3) Поведение в плену также показывает различия между героями.
4) Лучшие качества Жилина и худшие Костылина проявляются при первом набеге.
5) Автор возлагает на самого человека ответственность за свою судьбу.

"Проворонила ворона вороненка",
Желторотого, неловкого ребенка.
А потом все бегала, искала
Да в чужие гнезда залетала.
-Не видали Вы ребенка-непоседу?-
Во жалилась соседу.
Прочирикал серый воробей:
-Как вернется, ты его побей!
Слишком дерзкие, вороны, ваши дети,
Ведь от них страдают все соседи.
Я тут в роще прыгал на досуге,
Начирикали мне там о вас подруги.
Говорят, при солнце, при луне
От ворон покоя птицам нет.
А ворона голосит ему в ответ:
-Не ворчи, не жалуйся, сосед.
Лучше найти ребенка,
Плохо мне одной, без вороненка...
-От кого я слышу эти речи?-
Отвечал ей воробей под вечер,-
Ну, да ладно, хоть и вредная ты птица,
А печалиться так, все же, не годится.
И собрал воробышек собратьев,
Стал чирикать громко, чтоб собрать их.
Галки, чиж, дрозды, сова, сороки -
Все совет собрали у дороги.
Прилетела на совет кукушка,
Куковала каждому на ушко:
-И зачем Вы, птицы, голосите?
Лучше няню в гости пригласите.
Будет их она воспитывать, ругать,-
Не придется деток Вам искать.
-Ты, кукушка, глупость говоришь!
У тебя-то с нянею малыш?
-Вот еще! Я вовсе и не знаю,
Где он да и с кем сейчас летает...
Птичий крик спустился на опушку,
Рассердились птицы на кукушку:
-Улетай, лети-кукуй по свету!
Не нужны нам здесь твои советы!
...Прилетела тут сорока-белобока
И кричит: - В овраге, недалеко,
Желторотый, серобокий вороненок.
Эй, ворона, а не твой ли то ребенок?
Полетели птицы, песни пели,
Отыскали, накормили, обогрели.
-Не теряй, ворона, вороненка,
Желторотого чудесного ребенка!
Все мы птицы - крылья, хвост и перья.
Нам нельзя без дружбы и доверья.
Все мы любим птенчиков своих,
Желторотых, колченогих и рябых.
Для вороны глупый вороненок -
Самый замечательный ребенок.
И задира, серый воробьишка -
Самый лучший в мире шалунишка.
Без птенца и у сороки белобокой
Жизнь была бы очень одинокой.
Стал бы просто одиноким лес,
Если б птичий гомон вдруг исчез.
Нам ведь дома нечего делить,
Так давайте общей стаей жить!