Що було важливіше для героїв новели О.Генрі - дарувати чи отримувати подарунки? Обґрунтуйте відповідь.

Це зворушлива розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво. Чоловік продає годинник, щоб купити своїй юній дружині набір гребенів для волосся. Однак вона не зможе скористатися подарунком, оскільки продала волосся, щоб, в свою чергу, купити чоловікові ланцюжок для годинника. Але і йому подарунок, на жаль, не знадобиться, раз годин у нього більше немає. Незважаючи на таку невдачу з подарунками, Делла і Джім подарували один одному щось більше. Герої довели, що, незважаючи на усі труднощі життя, кожен з них піклується в першу чергу про кохану людину, а не про себе. Адже, коли люблять по-справжньому, не думають про себе. Мудрість їхнього вчинку полягає у тому, що  кожен з них пожертвував найціннішим, що у нього було, аби його друга половина була щаслива. У світі немає нічого ціннішого за любов, і ніякі подарунки, навіть найдорожчі, не можуть замінити це почуття. І тільки той, хто нічого не жаліє для іншого і готовий віддати усе, щоб подарувати йому радість, і є справжній мудрець, мудрий не розрахунком, а серцем, сповненим любові.

"Судьба всегда приводила меня к развязке чужих драм." 
Написав роман "Герой нашего времени" Лермонтов создал героя со своими плюсами и минусами. И вот перед нами Григорий Александрович Печерин, человек живший своей выгодой, и не умевший жить по другому. Но ведь Печорин любил, только какой то своей любовью. Потому что любить, значит жертвовать собой ради счастья любимого. А Печорин любил страстно, слепо!
Когда он впервые увидел Беллу он понял что должен добиться её, любым Разве думал тогда Печерянин о последствиях своей мимолетной любви?! Он украл Беллу, со временем она влюбилась в него, но очень скоро, она ему просто наскучила. Но Белла не узнает об окончании любви Печерина, её заберет смерть. Это история изменила судьбу не только Беллы. Но и её отца, и брата и даже Казбича. Но в итоге когда Печерин обернется он  поймет что он совсем один! 

Абдул, татарин-хозяин Жилина , хочет взять за него выкуп в три тысячи монет. Офицер отказывается принять такие условия, тогда  переводчик спрашивает его, сколько он даст. Жилин говорит, что может заплатить только пятьсот рублей. Татарин предлагает тысячу. Офицер стоит на своём, его не пугают угрозы татар. Абдул приводит Жилину в пример Костылина, который согласился на сумму в пять тысяч монет. На что Жилин отвечает, что не богат и больше пятисот рублей заплатить не может. В конце концов татарин соглашается, называя Жилина джигитом, что по-татарски значит «молодец». Но письмо домой Жилин пишет так, чтобы оно не дошло, понимая, что у него один выход из положения – побег.