1. Какой герой русской народной сказки был наказан за то, что трижды не послушался сестры? 2. В какой русской народной сказке одна героиня за доброе сердце получает в награду сундук с приданым, жениха и уважение, а другая за злобу - стаю крикливых ворон, позор и унижение? 3. Героиня какой сказки смогла своего братца из рук Бабы-Яги только тогда, когда перестала гордиться и начала окружающим? 4. Героиня какой сказки А.С. Пушкина наказана за гордыню, зло, жадность, неблагодарность, оставшись с тем, с чем жила первоначально? 5. Героиня какой сказки А.С. Пушкина от накопленного в душе зла умирает? 6. Героиня какой сказки В.А. Жуковского обижена на то что ее не пригласили на пир и наказывает царевну и всех остальных глубоким сном на 300 лет 7. Какая сказка Г. Х. Андерсена начинается с рассказа о волшебном зеркале, осколки которого делают человека злым и жестоким?

1) Иванушка
2) Морозко
3)
4) Сказка о рыбаке и рыбке
5) О мертвой царевне
6) Спящая царевна
7) Снежная королева

П'єса норвезького письменника-драматурга Генріка Ібсєна «Ляльковий дім», можна сказати, є самою відомою із його,творів в нашій країні. Дія п'єси відбувається в другій половині XIX ст. Відображені в ній події спираються на реальні, що мали місце в родині письменниці Лаури Кілер, знайомої Ібсєна.Коли починаєш читати твір, то і благополучний красивий дім, і його мешканці, і їх життя — все це зовсім не здається ляльковим чи вигаданим. Тут кипить життя і вирують справжні пристрасті. Та чим далі заглиблюєшся у вир подій, стаєш свідком непростих родинних відносин, починаєш відчувати і зверхність почуттів, і нещирість стосунків. З добрими намірами Нора вдається до брехні. Чому? Вона хоче до хворому чоловікові, та не хоче турбувати хворого батька, тому за підробленим векселем отримує гроші в банку. Потім, відмовляючи собі в усьому, поступово виплачує борг потай від чоловіка. Мені здається, ця ситуація фальшива і неправильна: якщо чоловік і дружина кохають одне одного, то між ними не має бути секретів. Очевидно, Нора не відчувала щирості в почуттях чоловіка, якщо боялася йому зізнатися. Так і вийшло. Дізнавшись про все, Хельмер, який тільки недавно називав свою жінку пташкою та білочкою, вже називає її злочинницею, що зруйнувала його життя, не зважаючи на те, що Нора старалася для нього. Чому ж він не хоче зрозуміти свою «лялечку»?Бо він завжди ставився до неї як до своєї власності, ляльки, іграшки, і ніколи не вважав її особистістю. Нора пронизливо починає розуміти своє становище — колись вона була лялечкою-донечкою.для тата, тепер вона лялечка-дружина... вона розуміє, що навіть до своїх дітей ставиться, як до ляльок. У кінці п'єси Нора вже перестає бути «лялькою», «соловейком», вона на повний голос говорить про свою людську гідність, про своє право бути людиною. Це несподівано для Торвальда, бо конфлікт благополучно закінчився і «лялечка» має зайняти своє звичайне місце.Дійсно, дім Хельмерів ляльковий, бо він побудований на нещирих стосунках, брехні, непорозумінні. Такі конфлікти Г. Ібсен виніс на Сцену. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки в тогочасному суспільстві, про її право на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Це було зовсім новим для норвезької та й для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр, куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. І ще одна особливість Ібсена — він залишає фінал відкритим. Так до кінця й не зрозуміло — то пішла Нора чи ні? Двері тільки причинені й через них видніється дитяча кімната. Можливо, Нору зупинить її материнський обов'язок? Я думаю, автор хотів закликати глядачів до участі в обговоренні проблеми. Хай дискутують, сперечаються, але тільки не помирають духовно, хай не будуть пасивними! Здається, Ібсену це вдалося. Він підняв голос за вільну людину, за те, щоб ніхто не був просто іграшкою, лялькою в чужих руках, щоб суспільство складалося не з «лялькових», а справжніх, міцних осель, де панують кохання і щирість, взаєморозуміння і повага.

это не только пышная метафора, но и строгий научный термин. Наряду с неотшлифовавшими свой вкус авторами тощих поэм о "лике земли" пишут седовласые ученые в многотомных географических трудах. Термин этот определяет не только основную тематиче^ скую линию Паустовского, но и метод его работы как писателя-краеведа. Введение термина "лик земли" в обиход науки знаменовало переход современного землеведения на новую, высшую ступень - от голого описательства к изучению страны как единого комплексного целого. Стремлением к созданию средствами художественного слова синтетической картины края отмечены уже ранние путевые очерки и локально окрашенные рассказы Паустовского. Это подымало их над множеством произведений краеведческого жанра, представлявших собой лишь прикрытый "изящной словесностью" монтаж географических данных и этнографических записей.

Источник: http://paustovskiy-lit.ru/paustovskiy/bio/sovremenniki.htm