Твір роздум на 200 слів .Тема : Чому Леся Українка головною героїнею обрала міфічний персонаж , а не реальну дівчину ?​

Ви, мабуть, знаєте, кого в українській літературі величають дочкою Прометея? Так охрестили Лесю Українку, бо все своє нелегке життя вона віддала служінню народові. Провісниця революції, Леся бажала скінчити свій шлях, як і починала: із співом на устах! Нам з вами спершу треба написати твір про уславлення Лесею Українкою мужності і сили людського духу. Спочатку потрібно знайти вірші, які б до розкрити цю тему. Наскільки Леся Українка палко любила свій народ, свій рідний край, наскільки уже в юності замислювалась над шляхами його історії, намагаючись взаємозв’язати минуле, сучасне, майбутнє, визначити місце людини у вирі переплетінь народних доль, свідчить поезія «Соп 1га зрет зрего!». Написаний під час надзвичайного загострення її хвороби вірш звучить як гімн боротьбі за життя, за світло, за добро. Скільки в ньому щирості, життєвого вогню, любові до життя! Хмари осінні, лихо, тьма сприймаються як символи не лише особистого лиха, а передусім всенародного, вселюдного, породженого суспільними умовами. Уже в цьому вірші починається мотив, який, розвиваючись, пройде через усю творчість письменниці: людина стає сильною, коли збагне свій обов’язок, моральну відповідальність перед народом. Юна поетеса свій обов’язок вбачає в тому, щоб «сіять квітки на морозі», поливати їх гіркими сльозами доти, доки не розтане лід гніту та зла і не зійдуть квіти дсбра та щастя. Вона буде «на гору круту крем’яную» камінь важкий піднімати з веселою піснею на устах, буде шукати «зірку провідну, ясну владарку темних ночей». У першій строфі вірша накреслена тема — поетеса жене геть жалі, які увірвалися в молоде життя:

Гетьте, думи, ви хмари осінні

То ж тепера весна золота

Чи то так у жалю, в голосінні -

Проминуть молодії літа? Наступні сім строф утверджують волю до боротьби. Остання строфа узагальнює настрій, увиразнює ідею, яка послідовно розвивалася протягом усього твору:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Дії ліричного героя, який не мириться з владою темної ночі, а шукає ясну зірку, є проявом нескореності, життєвого оптимізму. Зірка подається як сила, що протистоїть темряві, як символ того ідеалу, що світить ліричному героєві, в перемогу якого він вірить. Цей вірш — утвердження подвигу як життєдіяльності героїчної особистості, душевної стійкості в безнадійних ситуаціях. Сама Леся Українка не скорилася, не піддалася хворобі, знайшла сили зберегти любов до життя, радість сприймання навколишнього світу. Для свого твору можете використати і вірш «Досвітні огні». Ця поезія, вже зовсім інша за ідейним змістом, сповнена невгасимої любові до вітчизни і ненависті до гніту, поезія, яка пройнята революційними настроями. Твір починається картиною ночі. Темрява — це символ самодержавства. Відчуття задушливого гніту в експлуататорському суспільстві авторка показує в образах: «темнота тяжка», «привиддя лихі», «чорнії хмари страшні».

Силу, яка переможе владу темряви і засвітить зорю вільного життя, поетеса бачить у робочих людях, у тих, хто створює матеріальні блага. Саме їх і уславлює Леся Українка, саме на них і хоче рівнятися.

Вірш «Слово, чому ти не твердая криця» можна вважати програмним у творчості Лесі Українки. У першій строфі цієї поезії письменниця звертається до слова, яке повинне піднімати народ до боротьби, тобто, «знімати вражі голови з плеч». Наступна строфа — це по суті аналіз своєї письменницької, громадянської позиції; поетеса ніколи не видобувала фальшивих нот зі своєї ліри, для битви з ворогом гартувала слово кров’ю власного серця:

Ти моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова,

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,

Вражого ж серця клинком не проб’єш…

Дві останні строфи сповнені радісним переконанням: вистраждане всім життям художнє слово стає міцною зброєю лише тоді, коли його візьмуть дужі месники-революціонери, задля яких вона і гартує цю свою «зброю іскристу». Непогано було б згадати, що цю «зброю» тримає в руках хвора жінка, що ще раз підтверджує її мужність та силу духу. У вірші вчувається тверде переконання в доцільності своєї праці, і непохитна свідомість зв’язку свого з колективом- хай і «невідомих», але, без сумніву, існуючих «братів"

Объяснение:

это

В рассказе Грина "Алые паруса" рассказывается о девочке Ассоль, которая верила в свою мечту о принце, который приплывет на корабле с алыми парусами и заберет ее с собой. Ассоль была дочерью Лонгрена, бывшего моряка. Лонгрена не особо любили в поселке, где он жил. Мать Ассоль умерла, когда она была маленькой. Роды у матери Ассоль тяжело и она потратила много денег на свое лечение, а муж пока что был в море. Поэтому она пошла просить денег взаймы у лавочника Мэннерса. Тот отказал, сказав, что он даст ей денег только, если она перестанет быть недотрогой. Женщине ничего не оставалось, как только пойти в город и заложить кольцо. Пока она шла в город, она попала под дождь, простудилась и умерла. Так Лонгрен остался один с ребенком на руках. Он больше не мог ходить в море и стал зарабатывать на жизнь продажей моделей парусников. Позднее Лонгрен отомстил Мэннерсу. Увидев, что лавочника на лодке унесло далеко в море, он просто стоял и ничего не делал. Когда же он понял, что лавочнику уже не он прокричал ему, что его жена так же умоляла когда-то о Позже далеко в море лавочника подобрал пароход и перед смертью он рассказал о том, кто виноват в его гибели. После этого односельчане стали открыто ненавидеть Лонгрена. Эта ненависть постепенно перешла и на Ассоль. Но девочка ничего не замечала. Она жила в своих мечтах. Старый Лонгрен заменял ей и друзей, и мать. Когда Ассоль было 8 лет, Лонгрен отправил ее в город с новыми игрушками. Среди них была яхта с алыми парусами. Девочка спустила кораблик в ручей. Поток понес его к устью, где она увидела незнакомца, который держал в руках ее кораблик. Это был Эгль, собиратель сказок. Именно он рассказал Ассоль о том, что однажды за ней приплывет принц на таком же корабле и увезет с собой. Девочка рассказала об этом отцу. Но это услышал нищий и всем растрепал о принце. После этого Ассоль прослыла полоумной. Артур Грэй же рос в родовом замке. Вся его жизнь уже была предопределена. Грэй был мальчиком с очень живой душой, он был умен, отзывчив и решителен. Однажды в библиотеке замка Грэй увидел картину мариниста. После этого он решил стать моряком. Он сбежал из дома и поступил на шхуну "Ансельм". Капитан шхуны, оценив характер Грэя, научил его всем морским премудростям. В 20 лет Грэй уже купил свой корабль. Однажды он приплыл в Лисс, который был недалеко от Каперны, где жила Ассоль. Там, прогуливаясь по берегу, он увидел в зарослях спящую Ассоль. Она поразила его, поэтому, уходя, он надел ей на палец свое старинное кольцо. После этого. несмотря на слухи о том, что Ассоль полоумна, Грэй покупает в Лиссе алый шелк и нанимает оркестр. На следующий день его корабль под алыми парусами берет курс на Каперну.  Ассоль была поражена, когда увидела корабль из своей мечты. Через некоторое время Ассоль уже была в каюте. Все случилось так, как ей и предсказывали.

шоколадный цех

цех представляет собой долину, в которой всё съедобное и сладкое: трава, кусты, деревья. по долине протекает река из жидкого шоколада высшего качества, который перемешивается и взбивается при «водопада».

умпа-лумпы 

в шоколадном цеху герои впервые встречают умпа-лумпов: маленьких человечков, ростом не выше колена, которые работают на фабрике. мистер вонка привёз их из некой страны умпландии, где они жили в домиках на деревьях, в чрезвычайно тяжёлых условиях, преследуемые хищниками, вынужденные питаться отвратительными зелёными гусеницами, в то время как их любимая еда  — какао-бобы, которые они теперь получают в неограниченном количестве на фабрике вонки.

цех изобретений 

исследовательская лаборатория и экспериментальное производство 

улыбающиеся конфеты (квадратные конфеты-гляделки)

путешествуя по фабрике, экскурсанты в цех, где готовятся улыбающиеся конфеты — конфеты с живыми личиками. 

ореховый цех 

в этом цехе обученные белки сортируют орехи: хорошие идут в производство, плохие  — в мусоропровод.

телешоколадный цех 

в телешоколадный цех герои при «большого стеклянного лифта», который по своей сути является не лифтом, а летательным аппаратом, способным свободно перемещаться в любом направлении. в этом цехе происходят испытания последнего изобретения вонки  — телевизионного шоколада . вилли разработал способ передачи шоколада на расстояние, подобно тому, как на расстояние телевизионные сигналы. переданный таким образом шоколад принимается обычным телевизором, его можно взять с экрана и съесть. в процессе передачи шоколад сильно уменьшается в размерах, поэтому, чтобы получить плитку обычных размеров, отправляемая шоколадная плитка должна быть огромных размеров.

другие цеха фабрики

в повести упоминается более двадцати пяти других цехов и лабораторий фабрики, которые экскурсанты не посещали. в большинстве случаев это просто таблички с названием необычных лакомств, например «разноцветное драже, чтобы плевать всеми цветами радуги» или «леденцовососальные карандаши»