Соотнесите жанры с родом литературы в) эпитет, метафора, сравнение, 2. Соотнесите жанры с родом литературы 1. Эпос |2. Лирика 3. Драма а) Стихотворение, ода б) Комедия, трагедия, драма в) Роман, повесть, рассказ ападением заншете буна

эпос - Роман , повесть рассказ

лирика - стихотворение ,ода

драма - комедия , трагедия,драма

ответ:Життя Генрі Лонгфелло була пов’язана з числом 18: він написав 18 томів поезії, закінчив коледж в 18 років, одружився вдруге через 18 років після закінчення коледжу, 18 років був професором Гарвардського університету і помер 18 березня. Та й роки його життя 1807-1882.  

У дитячому віці Генрі захоплювався читанням, складати перші вірші почав дуже рано. Коли газета вперше опублікувала його вірші, Генрі був 13-річним підлітком.  

Завдяки вдалому перекладу з Горація, Лонгфелло отримав стипендію для продовження освіти і вступив в Боуден-коледж, після закінчення якого в 1825 році йому запропонували посаду професора нових мов.  

Письменник багато подорожував, знав кілька іноземних мов (шведську, датську, фінську і німецьку мови та ін.). Цікавився стародавньою історією та фольклором американських індіанців.  

Лонгфелло одружився двічі — після смерті першої дружини (з якої він одружився в 1831, а в 1835 вона померла) він одружується в 1843 році на Френсіс Епплтон, дочці купця з Бостона. У щасливому шлюбі вони жили майже вісімнадцять років. 9 липня 1861 року Френсіс трагічно загинула — іскра від запаленого сірника впала їй на плаття, воно спалахнуло, і жінка згоріла живцем.  

Генрі Лонгфелло також був талановитим перекладачем. Його переклад «Божественної комедії» Данте, незважаючи на відсутність рим, вважають одним з кращих — експерти відзначають разючу деталізацію і чудову художність роботи.  

Світову популярність Лонгфелло принесла «Пісня про Гайавату» — епічна поема, в основу якої лягла індіанська міфологія.  

Останні роки життя поета були затьмарені фізичними стражданнями (його мучив ревматизм), однак він продовжував писати і працювати і був бадьорий духом.

Объяснение:

Анализ стихотворения «Родная земля»

Стихотворение А.Ахматовой "Родная земля" отражает тему Родины, которая очень остро волновала поэтессу. В данном произведении ею создан образ родной земли не как возвышенное, святое понятие , а как нечто обыденное, само собой разумеющееся, то, что используется как некий предмет для жизни.

Стихотворение философское. Название идёт вразрез с содержанием, и только концовка призывает задуматься о том, что значит слово "родная". "Ложимся в нее и становимся ею"- пишет автор. "Становимся"- значит сливаться с ней в одно целое, как и были люди, ещё не родившись, одним целым с родной матерью в её утробе. Но пока не придёт это слияние с землёй, человечество не видит себя её частью. Человек живёт не замечая того, что должно быть дорого сердцу. И Ахматова не судит человека за это. Она пишет "мы", она ничем себя не возвышает над всеми, как будто впервые появившаяся мысль о родной земле заставила её написать стихотворение, призвать и всех остальных остановить ход своих обыденных мыслей и задуматься о том, что Родина- всё равно, что мать родная. А если так, то почему "В заветных ладанках не носим на груди", т.е. не принимается земля как святое, ценное?

С болью в сердце А. Ахматова описывает человеческое отношение к земле: "для нас это грязь на калошах". Как же считается грязью то, с чем человечество в конце жизни сольётся? Значит и человек тоже станет грязью? Земля не только грязь под ногами, земля - нечто, что должно быть дорого, и каждому стоит отыскать для неё место в своём сердце!

Подробнее - на -

Объяснение: