дам 15 б А.И. Куприна «Синяя звезда» Как вы думаете, почему автор изменил название рассказа? Дайте письменный ответ на во

Твір Акутагави «Павутинка» має глибокий і суто філософський зміст. Це швидше притча, ніж щось інше, тому, щоб краще зрозуміти її зміст, треба мати неабиякі знання з східної філософії, зокрема, з японської.  Ця новела-притча була створена автором для дітей і мала на меті розвивати в дітях високі моральні якості, виховувати в них творчі здібності, вчити дітей жити на світі.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі.  В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я  походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини.  Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний  добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс. Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі,  і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.
Новела «Павутинка» стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою, відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.

Подробнее - на -

Поэзия XX века значительно отличалась от поэзии XIX века. В XX веке сформировались различные литературно-художественные направления (символизм, акмеизм, футуризм, имажинизм). Поэты, принадлежащие к тому или иному направлению, по-разному определяли принципы поэтики, цели творчества, а также свое место в литературе.

В 1919 Есенин оказывается одним из организаторов и лидеров новой литературной группы – имажинистов. Имажинизм, возникший в России в 1920-х годах, декларировал самоценность не связанного с реальностью слова-образа. Особую позицию в этом кружке занимал Есенин, утверждавший необходимость связи поэзии с естественной образностью русского языка, со стихией народного творчества. В имажинизме Есенина привлекало пристальное внимание к художественному образу, немалую роль в его участии в группе играла и общая бытовая неустроенность, попытки сообща делить тяготы революционного времени.

ТЕМА ЛЮБВИ: У раннего Есенина – это единственное чувство, гармоничное сочетание человека и природы. Последние стихотворения поэта опять же трагичны, в них звучит мотив неразделённой, несчастной, безответной любви. Любовь – это одно из необходимых условий человеческого счастья, и понимание человеком сущности счастья обычно с возрастом изменяется, так же как и понимание любви.

ТЕМА РОДИНЫ: Одним из первых в её осмыслении поэтом стало стихотворение «Гой ты, Русь, моя родная». Поэт признается в любви Родине и фактически ставит её выше рая, выше небесной жизни: Если крикнет рать святая: “Кинь ты Русь, живи в раю!” Я скажу: “Не надо рая, Дайте родину мою”. В стихотворении появляются религиозные, христианские мотивы, в основном связанные с церковной атрибутикой (“Хаты – в ризах образа”, «Пахнет яблоком и медом по  церквам твой кроткий Поэт представляет себе Русь только христианской, этот мотив получает развитие и в стихотворении «Запели тесаные дороги» (1916).

ТЕМА ПОЭТА И ПОЭЗИИ: Есенин воспринимает своё творчество, как возможное средство духовной связи с народом. Изменения в деревне преобразили и ее народ, сделали ее непохожей на родной, близкий поэту край, но воспоминание о юности и о России тех лет остаётся в памяти Есенина светлым, чистым. В «Персидских мотивах», в стихотворении «Шаганэ ты моя , Шаганэ!..» Есенин пишет: Поэтому, что я с севера, что ли, Что луна там огромней в сто раз, Как бы ни был красив Шираз, Он не лучше рязанских раздолий.

МАРИНА  Ива?новна ЦВЕТАЕВА (26 сентября (8 октября), 1892, Москва, Российская империя — 31 августа 1941, Елабуга, СССР) — русский поэт, прозаик, переводчик, одна из крупнейших русских поэтесс XX века.

Объяснение: