3. В поэме А. Ахматовой «У самого моря» что нагадала цыганка​

ответ:приедет званый гость

Объяснение:

Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.

Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.

Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".

Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.

Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).

Мазепа

Підпис до фото,

Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи

Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.

У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.

Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.

У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.

Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.

Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".

Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.

І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.

Творчество Лермонтова можно условно разделить на два периода: 1828—1836 годы и 1837—1841 годы. Граница — 1837 год, год гибели Пушкина. Уже в ранней лирике Лермонтова начинают звучать гражданские мотивы, свободолюбивые настроения («Жалобы турка» , «Желание») . Поражение декабристского восстания обусловило мотивы тоски, подавленности, уныния. Большое влияние на раннего Лермонтова оказали романтические настроения Байрона.  

 

В зрелой лирике Лермонтова звучат идеи, связанные с русской общественно-политической мыслью этого периода (Пушкин, Чаадаев, Белинский) . Появляются стихи, размышления о судьбе своего поколения, усиливаются мотивы разочарования и одиночества, тема трагической любви, философское осмысление темы поэта и поэзии. Вместе с тем еще более резкой становится критика бездуховности светского общества, поэт ищет равновесия и гармонии с окружающим миром, которые находит в осмыслении темы народа и Родины.  

 

Таким образом, основные мотивы лирики Лермонтова — это:  

 

жажда свободы, вольности, борьбы («Парус» , «Узник» , «Пленный рыцарь») ;  

 

осмысление судьбы своего поколения («Дума») ;  

 

разочарование, одиночество, поиск гармонии в отношениях с окружающим миром («Молитва» («В минуту жизни трудную…») , «И скучно и грустно» , «Из Гете» , «Выхожу один я на дорогу…») ;  

 

призвание поэта и высокое предназначение поэзии («Поэт» , «Пророк») ;  

 

критика самодержавия и светского общества («Прощай, немытая Россия…» , «Смерть поэта» , «Как часто, пестрою толпою окружен…») ;  

 

любовь-страдание («К* («Я не унижусь пред тобою…»)» ;  

 

положение народа и Родины («Родина» , «Бородино»).