Дайте собственный ответ а не скопированный. Сказка напоминает взрослым о том, что и они когда-то были детьми, что нельзя забывать о детстве, потому что дети острее чувствуют и иногда глубже, чем взрослые, понимают жизнь. Что же в сказке (слова, поступки героев, взаимоотношения) говорит об этом?

Жуль Верн — один із моїх найулюбленіших письменників. У творах французького класика науково-фантастичної та пригодниць­кої літератури мене приваблює не тільки захопливі пригоди голов­них героїв, а й їх уміння протистояти життєвим негараздам. Особ­ливо вразив мене герой на ім’я Дік Сенд, якого всі поважно назива­ли п’ятнадцятирічним капітаном. Насправді, коли шхуна-бриг «Пілігрим» вирушила для полю­вання на китів у південних морях, Діку Сенд виповнилося лише п’ятнадцять років, проте він вже мав багатий життєвий досвід. Цікаво, що колись і сам Жуль Верн мріяв про морські подорожі. Відомий навіть такий факт: коли майбутньому письменнику випов­нилося дванадцять років, він, одягшись юнгою, пробрався на шху­ну «Коралі», що мала відпливати до Індії. Хлопець вже уявляв неосяжні простори Атлантики, невідомі острови, але раптом на кораблі з’явився батько й забрав маленького мандрівника додому. Можливо, коли письменник створював роман «П’ятнадцятиріч­ний капітан», він подумки повертався до тих давніх часів, згадував свою невдалу спробу підкорити морські простори. А згадуючи, вига­дав свою так і нездійснену пригоду. Вже на перших сторінках роману ми знайомимося із головним героєм — п’ятнадцятирічним капітаном. Хлопець був сиротою й виховувався у дитячому будинку. Ніхто не знав його справжнього імені, адже Діком його назвали на честь жалісливого перехожого, який знайшов на вулиці малюка. А прізви­ще Сенд, що перекладається з англійської як «пісок», — на згадку про місце, де його знайдено: «на ріжку піщаної коси Сенді-Гук, що утворює вхід до порту Нью-Йорк у гирлі річки Гудзон». На відміну від своїх однолітків Дік був дуже серйозним і відпо­відальним. У його очах пломеніла рішучість. Він міг вже-ориймати рішення і доводити свої задуми до кінця. Хлопець рано усвідомив своє становище, тому вирішив попри все стати справжньою люди­ною. Дік Сенд навчався постійно і не хотів зупинятися на досягну­тому.

Этой гармонии она не находит в доме своего мужа: «Да здесь все как будто из-под неволи» . К. отдали замуж юной, судьбу ее решила семья. Тогда она воспринимала это естественно, ведь таков обычай. К. готова подчиняться, но подчиняться с уважением и любовью. Попав к Кабановым, она видит, что уважать и любить ей здесь некого. Со временем в душе К. рождается новое отношение к миру и к себе: «Что-то во мне такое необыкновенное. Точно я снова жить начинаю… » Оно проявляется в ее самостоятельном выборе - любви к Борису. Но эту проснувшуюся любовь религиозная К. воспринимает как страшный грех. Поэтому К. всячески сопротивляется своему чувству, но ей не хватает сил и поддержки: «точно я стою над пропастью… , а удержаться мне не за что» .