Нужно сочинение по теме «Молчалины блаженствуют на свете». По плану: I. Зачем Грибоедов ввел в комедию Молчалина? Чтобы противопоставить глупого Молчалина (а так ли он глуп?) умному Чацкому и этим самым глубже показать «горе от ума». Многозначность понятия «ум». II. «Молчалины блаженствуют на свете». 1. Молчалин видит смысл жизни в том, чтобы «И награжденья брать, и весело пожить». 2. Молчалин «дойдет до степеней известных, ведь ныне любят бессловесных». III. Как Грибоедов раскрывает характер Молчалина? 1. Показ отношений Молчалина с другими героями комедии – главный прием раскрытия его характера. 2. Как в отношениях с Фамусовым, Софьей, Лизой, Чацким раскрываются следующие особенности его характера: а) карьеризм; б) исполнительность, угодничество, бессловесность; в) умственная ограниченность, узость интересов; г) трусость, лицемерие, цинизм, подлость? IV. Какое значение имеет образ Молчалина в развитии конфликта? Молчалин – один из главных участников конфликта, изображенного в комедии; главная фигура, определившая конфликт между Софьей и Чацким; главное лицо в сцене катастрофы. V. Жалок или страшен Молчалин? Какие чувства он вызывает у вас?

Події відбуваються в українському сел вц вчани жили тут, наче у фортеці. Вони були козацького роду, тому й розуміли, яка небезпека їм загрожує. Жителі села кожної ночі ставили вартових біля обох воріт села, щоб ворог не застав їх зненацька. Такий лад завів тут старий досвідчений козак, який прийшов сюди з першими поселенцями. Хоча старий Охрім уже давно помер вчани й далі дотримувалися тих звичаїв. Їм велося безпечно.

У вці жив козацький рід Судаків. Вони славилися тим, що не було між ними жодного, хто б не побував на Січі між низовим товариством.

Рідня Судаків складалася зі старого діда Андрія, його сина Степана, жінки Палажки, двох синів Петра й Павла та дочки Ганни.

Звичайно, Петра вже тоді не було вдома — пішов на Запоріжжя.

Другому синові, Павлові, було п'ятнадцять років, а дочці Ганні — тринадцять...

Далі розповідається про те, як зненацька в вку вдерлися татари. На очах Павлуся вони вбили матір і діда, а батька й сестру взяли в ясир. Павлусеві вдалося втекти на викраденому татарському коні.

Поранений і знесилений, Павлусь упав з коня і зомлів. Свідком цієї картини став козак Семен Непорадний. Він промив хлопцеві рану. Опритомнівши, Павлусь розповів про криваві події в вці.

Згодом прибула ватага козаків на чолі з Остапом Тріскою, серед них був і Петро Судак, брат Павлуся. Брати зраділи несподіваній зустрічі.

Коли всі лягли спочити, Семен Непорадний, який зостався на сторожі, помітив татарина й узяв його в полон. Виявилося, татарин шукав у степу Павлуся, який, утікаючи з вки, прихопив не лише коня, а й червінці, що були сховані в сідлі. Пізніше до козаків приєдналася ще одна ватага побратимів на чолі із сотником Андрієм Недолею. Козаки, об'єднавшись, вирішують наздогнати татар і визволити з ясиру вчан.