Отношение а.с.пушкина к онегину и к ленскому.

ко всем своим героям пушкин относится снисходительно. он проницательно обращает внимание на их ошибки и нелице­приятные поступки, но указывает и на проявленное ими благо­родство.ленского он любит, хоть и слегка подтрунивает над ним. онегин, занимаю­щий основное авторское внимание, подвергается пристальному рассмотрению в своих различных проявлениях.

Объяснение:

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються.

Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться.

У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті.

Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа.

Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.

Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця.

Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка.

Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги.

Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті.

Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.

Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива.

Кожен, хто коли - небудь ігав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди.

Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по - справжньому безсмертною.

З журбою можна ігати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.

Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі.

Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця.

На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.

Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, і вічна.

В рассказе А.Н. Толстого "Воробей" молодой воробьёныш хвалится, что в отличие от взрослых опытных воробьёв, которые не раз попадали в передряги, он не боится ни кота, ни мальчишек, ни коршуна. Однако услышав крик большой птицы, он "без памяти нырнул в хомячью нору". Выбравшись из неё, воробьёныш видит ворону, но приняв её за коршуна, "обмер" и "упал, думая, что он уже проглочен". Это у всех вызывает смех: "все воробьи попадали на спины от смеха". В рассказе высмеивается хвастовство: основная мысль в том, что не стоит преподносить себя лучше, чем есть на самом деле, так как можно оказаться в смешной ситуации.

удачи

Объяснение: