(обж) как бы вы организовали свою жизнь чтобы говоря " старость не радость" потеряла всякий смысл?

Минутку, сейчас напишу , попробую

Нещодавно здавалося, що все на свiтi так легко i просто. ось твiй дiм,твоя школа, твої друзi. у тебе немає жодної хвилини вiльної. поки що ти- дитя, тому й не замислюєшся над тим, чи радiсно, щасливо тобi жити усвiтi, повному тривог, сльоз, розчарувань. але час, як вiдомо, невпиннолине вперед, летить, як швидкий потяг у незвiдану далину. i ось ти вже дорослий. одразу ж з’являються звiдкись проблеми,невирiшенi питання, i все це змушує нервувати, непокоїтись, тривожитись.ти стаєш неурiвноваженим, а, часом, навiть, злим. це природно, бо тивступаєш у зовсiм новий для тебе свiт, свiт дорослих. чомусь одразузакiнчується безтурботне, радiсне дитяче життя… i ти починаєшрозумiти, що воно вже не повернеться. нiколи… тобi здається, що разом iз дитинством вiдiйшло у вiчне минуле i щастя. iтобi хотiлось би зупинити тi прекраснi хвилини, хотiлось би, щоб вонитривали вiчно, щоб повернулось щасливе дитинство, а ти лишався назавждищасливим дитям. але, на жаль, ця сторiнка твого життя вже перегорнута,i, як би ти не кричав, бажаючи зупинити ту щасливу мить, тебе нiхто непочує, а слова твої назавжди лишаться беззвучними нотами, якi розтанутьу всесвiтi, не почутi нiким i нiчим. поступово ти починаєш вiдчувати вiдчай, ти думаєш, що твоє щастя нiколине прийде до тебе. ти звикаєш до цiєї думки i тодi… перетворюєшся налюдину, яка вже нiчого не чекає вiд життя i не вiрить, що все ж є воно,щастя. i тодi… мре, вiддавши душу дияволовi. хлопець погодився, бо вважав, що це йогоостаннiй порятунок. але ж не знав вiн, як помилявся. юнак уже так звикдо свого безрадiсного i безбарвного життя, що зовсiм забув, що означає -бути щасливим. i прожив вiн усе своє життя, так i не побачивши i невiдчувши нiчого прекрасного. мабуть, не судилося його вустам вимовити: “щаслива мить, зупинись! ” ось така сумна легенда про людину, яка не вiрила у власнi сили i непроростила у своїй душi хоча б тендiтнi пагiнцi надiї на щастя. мабуть,не згадались йому лесинi слова: “без надiї таки сподiваюсь! ” юнак нiчогоне робив для того, щоб бути щасливим, його душа завмерла, лише iнколиспалахував вогник надiї на те, що вiн подивиться скоро, незабаром нагодинник i вимовить магiчнi слова, але був той вогник дуже слабким iбезвольним, що майже одразу згасав, перетворювався на попiл. чи можнабути таким? нi! адже з’явився ти на свiт, щоб жити, дiяти, творить; радiти i сумувати, з усмiшкою на вустах зустрiчати своє щастя. ти повинен вiрити у своє радiсне, тепле i сонцесяйне майбутнє. повиненборотися за нього, ти повинен вболiвати за своє щастя. так, типовинен… i неодмiнно воно, це жадане щастя, прийде до тебе. воно увiйде у твоюдушу тодi, коли ти цього i не чекаєш. воно розмалює твоє життя яскравимифарбами, вiд чого ти засяєш i полетиш на крилах щастя далеко-далеко,туди, де iснуватимеш тiльки ти i твiй казковий щасливий свiт. свiтщастя… звичайно, у кожного вiн свiй. хтось любить грошi, коштовнi речi,палаци-хороми; хтось любить зверхнiсть, любить бути головним, iншийчекає вiд життя тепла, сiмейного затишку. у всiх – своя щаслива мить.а у мене – дитинство, все ж дитинство, як же хороше почувалося менi там! ще донедавна здавалося, що все в життi так легко i просто…

1.a)8,2 > 6,984             б) 5т 235кг = 5,235 т     7,6 > 7,596                       1 т 90 кг = 1,9 т 0,6387 < 0,64                     624кг = 0,624т 27,03< 27,3                         3,8 кг = 0,0038 т  2. а) 15,4 + 3,18 = 18,58 б)0,068 + 0,39 =0,458 в)86,3  -  5,07 = 81,23 г) 7 -2,78 = 4,22   3.а) 8,72 = 9 40,198=40 164,53 = 165 0,61 = 1     б) 0,834 = 0,8 19,471 = 19,5 6,352 = 6,4 0,08 = 0,1 4.     v(собст) = 32,8 км\ч. v(против теч.) = 34,2 км/ч. 1) 34,2 - 32,8 = 1,4(км/ч) - скорость теч. реки. 2) 32,8 -1,4 = 31,4(км/ч) - скорость по теч. реки. ответ: 31,4 км/ч 5.   0.65< p < 0.68 p = 0.64 ; 0.65 ; 0.66 ; 0.67